За останні два місяці всі глянцеві журнали України надрукували фотосесії, звіти зі світських вечірок, гороскопи зі співаком Олександром Пономарьовим і його дружиною Вікторією. Пара підходить за всіма параметрами гламуру — вони молоді, вродливі, модно вбрані; він успішний, розсудливий, до того ж кумир, вона романтична, струнка, завжди усміхнена. Втім глянцевий сироп з однаковим лиском покриває (урівнює!) і талановитого вокаліста (тенісиста, фінансиста, юриста, артиста) і повну нездару, запіарений нуль: ніколи в глянцевому форматі не відрізниш першого від другого — редактори й журналісти там, слава Богу, добре навчені, й «добрий фей» фотошоп не відмовить жодному з селебрітіз. Але всі мої колеги, повірте, точно знають, з ким із публічних людей можна поговорити про поезію, політику, історію і музику, а в кого марно запитувати щось, крім «де ви купили цю офігітєльну сукню» або «яка нині погода на Балі?». У Пономарьова цікаво було дізнатися багато речей: як він, людина, що співала Гімн України на «помаранчевому» Майдані, оцінює нинішню політичну ситуацію, як вписався в новий бізнес — дублювання іноземних фільмів українською мовою, чи не збирається в депутати, чи дружить із давніми друзями — Ряшиним, Богуцьким, Кузьмою, як збирається відзначати «20–річчя творчої діяльності». І коли він у своєму дорогому костюмі, який на ньому ідеально сидить, схоплюється з дивана і роздратовано, з притиском каже «Послухайте» і крокує кабінетом, тріскається блискуча глазур, і ти бачиш живу людину, впевненого в собі чоловіка, амбіційного, з переконаннями і без ілюзій. А коли він знижує голос і каже: «Це був дуже важкий час — померла мама, Олена сказала: «Я полюбила іншого», — з’являється той інший — лірик, який здебільшого виходить тільки на сцені. «Хороше вийшло інтерв’ю», — крякає Пономарьов, дивлячись на годинник, який показує доволі пізній час. «Хороше», — думаю собі я...

Цей футболіст належить до числа виконавців, які завжди викликатимуть зацікавлення провідних українських клубів. Вихованець «Динамо» Денис Олійник, попри молодий вік, уже спробував сили у кількох командах вищого вітчизняного дивізіону, й у кожній був на провідних ролях. У складі київського «Арсеналу», де півзахисник на правах оренди провів половину нинішнього чемпіонату, він став найкращим бомбардиром першого кола.

Нещодавно 21–річний футболіст підписав контракт із бронзовим призером національної першості — харківським «Металістом». Зараз Олійник перебуває зі своєю новою командою на зборах в Об’єднаних Арабських Еміратах і вже встиг дебютувати в жовто–синій формі в товариській зустрічі проти узбецького «Пахтакора». Перед відльотом у теплі краї Денис поспілкувався з кореспондентом «УМ» і розповів про цікаві моменти у своїй кар’єрі.

Для своїх без місяця 23 років уро­дженка Уельсу Шарлотта Черч устигла зробити чимало. За божественне сопрано її прозвали другою Марією Каллас, платівки з її записами ось уже десять років поспіль розходяться мільйонними тиражами, вона знімалася в кіно й телесеріалах і... вже двічі стала мамою. Днями співачка народила своєму цивільному чоловікові, 26–річному валлійському регбісту Гевіну Генсону, сина.

Відомий американський порномагнат Ларрі Флінт, видавець часопису для чоловіків «Хастлер», та творець еротичного телесеріалу «Дівчатка зробилися шаленими» Джо Френсіс звернулися до Конгресу США зі спільним закликом виділити 5 млрд. доларів підтримки для американської порноіндустрії.

Якщо й цього разу наші панянки не потраплять на Євробаскет, то вони цілком зможуть претендувати на віртуальну премію найбільшим невдахам сезону. Минулої осені українки самі собі перекрили дорогу у фінал континентальної першості, програвши виїзний поєдинок відвертим аутсайдеркам із Німеччини. Думається, що другого разу підопічні Володимира Брюховецького на знайомі граблі не наступлять. Якість засвоєння пройденого матеріалу «синьо–жовті» продемонструють уже завтра в дуелі з тими ж таки німкенями.

Заключні тури першого групового етапу Кубка Європи й Кубка виклику офіційно перетворили половину наших команд із учасників цих турнірів на спостерігачів. Боротьбу за трофеї продовжать «Азовмаш» і «Київ», тоді як «Хімік» і «Сумихімпром» свої міжнародні амбіції відклали до наступного сезону.

До яких тільки «премудростей» не додумаються наші бюрократи, аби ще більше заплутати людей! То волинська школа чомусь опиняється на території Рівненщини (Майдан–Липненська школа з Маневиччини розташована в рівненському селі Осова). То сільраду відшукаєш раптом зовсім в іншому селі, як Завітненську, скажімо, яка розмістилася в селі Човниця. Ківерцівському селу Кадище, що розкинулося по обидва боки залізниці на самісінькому кордоні з Рівненщиною, не пощастило в іншому: залізниця розділила село навпіл. Одна його половина, з боку Цумані, відійшла до Цуманської селищної ради, друга — до Дідичів. Шматок дороги чималенький в обидва боки. Та було б ще півбіди, якби Кадищенська початкова школа не сховалася в... лісі. Спочатку ми не повірили в це.
Та школярики, які поверталися дружною юрбою додому з Цумані (там продовжують навчання старшокласники з Кадища), зголосилися показати, де вони починали свій шлях у країну знань.
Кілька сусаніних підсідають у нашу машину, і ми їдемо на пошуки школи...

Останнім часом мало не на кожному інтернет–форумі, присвяченому косметології, точаться дискусії навколо цікавого питання: чи є сенс використовувати народні рецепти масок та скрабів, якщо сьогодні існує велика кількість професійних засобів догляду за шкірою обличчя? Прихильники «зеленої» косметики кажуть, що ефективність простих рецептів давно перевірена часом. Їхні опоненти зазначають, що наші матусі мали чудовий вигляд завдяки маскам із глини, ромашковим умиванням та огірковим «тонікам», але в нових умовах (погіршення екології, зміна режиму дня, підвищена стресовість життя тощо) домашня косметика, приготована власними руками, вже не дає такого результату. Мовляв, усілякі глини–сметани працюють не в глибоких шарах шкіри, а в поверхневому, який швидко відлущується. Тож після популярної маски з вівсянки результат помітний упродовж перших 20—30 хвилин, поки не посилилося вироблення шкірного сала. А тоді маємо ту ж ситуацію, що й до процедури. «УМ» вирішила з’ясувати, на чиєму ж боці правда і чи варто відмовлятися від народних «примочок».