Далеко за межами України вiдоме iм’я митрополита УПЦ Московського патрiархату Блаженнiйшого Володимира, у миру — Вiктора Сабодана, який родом iз Марковець Летичiвського району Хмельницької областi. Але маловiдомим залишається той факт, що в родинi майбутнього керiвника УПЦ були учасники пiдпiлля ОУН, а саме — дядько Іван Сабодан i рiдний брат Олексiй. А все тому, що донедавна широкiй громадськостi не була вiдома iсторiя створення i боротьби проти нiмецьких окупантiв Летичiвського нацiоналiстичного пiдпiлля, що дiяло в 1941—1943 роках на теренах Летичiвської округи.

Часи, коли інформації, зазначеній на етикетці рушника, простирадла чи нічної сорочки, можна було беззастережно довіряти, відійшли в минуле. Відколи на наші ринки безконтрольно хлинула продукція дешевого іноземного виробництва (Китай, Туреччина тощо), напис «100% бавовна» може виявитися надзвичайно далеким від істини. За даними експертів, близько половини текстилю, який купують українці, — неякісна підробка. І нерідко постільна білизна «з натуральної бавовни» ні на запах, ні на дотик зовсім не нагадує бавовняну...

«Богдане Сильвестровичу, ми ваш ювілей святкуємо вже півтора місяця», — зауважив на урочистому вечорі директор Театру імені Франка Михайло Захаревич. «Мало», — парирував Ступка і був правий на сто відсотків. Своє сімдесятиріччя Богдан Ступка відзначив 27 серпня. І з того часу отримав сотні вітальних дзвінків, телеграм, електронних листів... А ювілейний вечір актора «Концерт №70 від Ступки», який відбувся минулої п’ятниці, через обмеження в часі також не зміг надати можливість усім бажаючим озвучити свої компліменти на адресу Богдана Сильвестровича...

Музей театрального, музичного та кіномистецтва подарував Богданові Ступці та його прихильникам виставку, присвячену життю й творчості актора. «Богдан Сильвестрович має багатогранні акторські обдарування. Може зіграти і трагедію, і комедію, і трагіфарс. Він актор без амплуа — це вищий пілотаж», — говорить авторка виставки Світлана Валуца.

Навіть ті, хто ніколи не цікавився образотворчим мистецтвом спеціально, механічно знають головні віхи і факти із життя російського художника Михайла Врубеля: 5 років він жив у Києві і київський період вважається чи не найпродуктивнішим у його творчості; він був закоханий в Емілію Львівну Прахову, дружину Адріана Прахова — історика мистецтва, археолога, який керував оздоблювальними роботами у Володимирському соборі та реставрацією Кирилівської церкви у Києві; головні його роботи — «страсний» цикл і «демони», останні — ілюстрація до однойменної поеми Михайла Лермонтова; у Кирилівській церкві є чотири ікони пензля Михайла Врубеля і настінні розписи; останні вiсiм років життя художник страждав психічними розладами. Із творчо–життєвої канви нам уявляється похмурий художник із драматичним світосприйняттям, який тяжів до філософської символіки і трагічної образності. Втім виставка, яка в п’ятницю відкрилася в Київському музеї російського мистецтва, і присвячена 155–річчю з дня народження Михайла Олександровича, особисто для мене відкрила Врубеля різноманітнішого і «кольоровішого» за класичний стереотип. Підозрюю, що ці відкриття кияни зробили для себе набагато раніше, адже в російському музеї це вже десята виставка, починаючи з 1910 року, але оскільки робити приємні відкриття ніколи не пізно — ділюся враженнями на той випадок, якщо хтось, як і я, не бачив ТАКОГО Врубеля раніше.

71–шу річницю з дня народження свого співавтора і соратника по гурту «Бітлз» Джона Леннона сер Пол Маккартні відзначив по–своєму: втретє одружився. Минулої неділі 69–річний музикант повів під вінець свою молодшу на 18 років подругу — американську бізнесвумен Ненсі Шевелл. Весілля було скромним і водночас знаковим: у тому самому РАГСі лондонського округу Вестмінстер 1969 року Маккартні узаконив шлюб зі своєю першою дружиною Ліндою, яка була його вірною соратницею аж до 1998–го, коли померла від раку грудей. А минулого року там же вдруге вийшла заміж їхня старша дочка Мері.

Переможниця конкурсу «Міс Грузія–2011» Жанет Кердікошвілі опинилася в центрі скандалу: з’ясувалося, що насправді вона — громадянка Росії. Як повідомляють російські ЗМІ, грузинський паспорт 19–річної красуні було анульовано торік, коли дівчина отримала громадянство РФ. Також російська преса «з’ясувала», що Жанет живе у Санкт–Петербурзі, а в Батумі, де відбувався фінал конкурсу, «навіть не має постійної прописки». Хоча не зовсім зрозуміло, навіщо їй прописка в Батумі, якщо насправді свіжоспечена «міска» мешкає у Тбілісі, як запевняють уже грузинські мас–медіа.

У світлі розмов про неминучу епідемію грипу на початку цієї зими фільм «Зараза», що вийшов в український прокат, може видатися дуже навіть актуальним. Як інструкція до дій у нестандартних ситуаціях — що робити, коли вірус поширюється у геометричній прогресії, а населення втрачає здоровий глузд під час панічних заворушень. Пригадуєте ситуацію зі свинячим грипом в Україні кілька років тому? В американському світі Содерберга виникають ті саме проблеми, що і в українському, — уряд дурить, а підприємці наживаються. Ролі хороших і поганих персонажів, що задіяні у цій ситуації на різних рівнях, грають усуціль зірки: Гвінет Пелтроу, Метт Деймон, Кейт Уїнслет, Маріон Котійяр, Джуд Лоу... Навіщо режисеру знадобилося нас лякати заразними історіями і сценою із трепанацією черепа Гвінет Пелтроу, розповість сам Содерберг.

Американська актриса Крістін Девіс вирішила вчинити за прикладом своєї найвідомішої героїні — Шарлотти Йорк із телесеріалу «Секс і місто». Шарлотта дуже мріяла про дітей, але завагітніти ніяк не вдавалося, тому зрештою вона вдочерила китайську сироту. А невдовзі після цього виявила, що й сама вагітна.

Що може бути найкращим подарунком на день народження жінці, особливо якщо їй стукнуло сто років? На думку англійської пенсіонерки Клер Ормістон — тільки чоловічий стриптиз. Саме такий презент вона замовила собі на сторічний ювілей, і зізналася, що ще ніколи не була задоволена святкуванням так, як цього разу.