Етикетка з обманом

12.10.2011
Етикетка з обманом

У розмаїтті постільної білизни складно не розгубитися. (Фото Юлії ГАВРИЛЮК.)

Часи, коли інформації, зазначеній на етикетці рушника, простирадла чи нічної сорочки, можна було беззастережно довіряти, відійшли в минуле. Відколи на наші ринки безконтрольно хлинула продукція дешевого іноземного виробництва (Китай, Туреччина тощо), напис «100% бавовна» може виявитися надзвичайно далеким від істини. За даними експертів, близько половини текстилю, який купують українці, — неякісна підробка. І нерідко постільна білизна «з натуральної бавовни» ні на запах, ні на дотик зовсім не нагадує бавовняну...

 

Купила нову білизну… й посиніла

Знайома авторки цих рядків придбала на великому столичному базарі комплект постільної білизни, який сподобався їй передусім насиченим, яскравим малюнком. Щоправда, тканина була не надто приємна на дотик та ще й різко пахла «хімією». Але продавець запевнила: це нормально. Мовляв, у процесі виробництва тканину обов’язково обробляють різними речовинами, які надають їй певного запаху й надмірної цупкості. Та вони легко вимиваються — достатньо лише випрати білизну перед першим використанням.

Жінка так і зробила. Утім приємнішими на дотик ані простирадло, ані підковдра не стали. Більше того, після першої ночі, проведеної в новій постелі, моя знайома прокинулася… синьою! Фарба з тканини перейшла на тіло. І відмити шкіру було дуже складно. А в лабораторії, куди жінка віднесла горе–покупку на експертизу, з’ясувалося, що постіль була не з бавовни, як інформувала етикетка, а зі стовідсотково поліефірних волокон. І барвник був не закріплений. А ще в «диво–постелі» містилося більше від норми формальдегіду — речовини, яка належить до другого класу небезпеки (за 4–бальною шкалою) і може призвести до астматичних нападів та задухи.

На жаль, такі історії, коли замість простирадла з натуральної бавовни покупець отримує бозна–якої якості синтетику, сьогодні не дивина, кажуть експерти. І найбільша проблема не в тому, що покупець переплачує, а в тому, що «хімічна» білизна може спричинити цілу низку захворювань.

Як розповіли «УМ» у відділі гігієни дитинства Інституту гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України, доросла людина проводить не менше 8 годин на добу (дитина — не менше 12 годин) у безпосередньому контакті з постіллю, матрацом, подушкою, ковдрою та іншими атрибутами сну. Із цими речами контактує 80—95% поверхні шкіри. Тому простирадло, наволочку, підковдру тощо за гігієнічною класифікацією прирівнюють до першого шару одягу (як натільну білизну). Відповідно, до них висувають найжорсткіші санітарно–епідеміологічні та гігієнічні вимоги.

Для того щоб людина почувалася комфортно, тканина має не подразнювати шкіру, добре поглинати вологу, «дихати» (тобто пропускати повітря через пори) і погано всмоктувати жир зі шкіри (якщо жир всмоктується добре, він заповнює простір між волокнами, і тканина змінює властивості). Таким вимогам відповідають натуральні тканини. А синтетичні, особливо з поліамідних волокон, не гігієнічні: не вбирають воду, погано пропускають повітря, пори тканини легко закупорюються жиром. Більше того: за словами спеціалістів із Укрметртестспоживстандарту, постільна білизна, виготовлена з хімічних волокон та ниток, може спричиняти хронічні алергії, шкірні захворювання, періодично повторювані симптоми лихоманки, розвиток астми, хронічні нежиті, астматичні напади, екзему, головні болі тощо. Тому, як пояснює начальник науково–технічного Центру сертифікації та випробувань продукції легкої промисловості Укрметртестспоживстандарту Наталя Попова, для виготовлення постільної білизни, згідно з ДСТУ 3119, виробники мають використовувати тільки натуральні (бавовняні, лляні та напівлляні) матеріали.

Тест на «хімію» — підпали і понюхай

«Постільна білизна має бути виготовлена винятково з натуральних матеріалів, — каже Наталя Попова. — А що виходить насправді? Ми спимо на синтетиці, на якій або написано «котон», або взагалі стоїть незрозуміла закорючка чи ієрогліф, без жодного маркування. І часто замість бавовни тканина на 100% синтетика».

Як з’ясувала «УМ», визначити, натуральна тканина чи синтетична, пересічному покупцеві досить складно. Щоб руками «намацати» якісну тканину, треба мати або багаторічний досвід роботи, або неймовірну інтуїцію.

На запитання, як самотужки на місці продажу провести тест на натуральність волокон, генеральний директор концерну «Ярослав» (компанії, яка виготовляє текстиль) Олександр Барсук відповів: «А ніяк. Ні нюхати, ні мацати, ні розтягувати тканину — нічого не допоможе. Зараз роблять таку синтетику, що ви не зрозумієте, з чого тканину виготовлено. Наче за всіма традиційними ознаками — бавовна, а в лабораторії перевіряєш — ні. Я, скажімо, можу визначити, чи це льон, чи бавовна, чи синтетика, просто помацавши тканину. І Наталя Попова може, бо вона, як і я, за багато років накопичила величезний досвід. А ви не можете. Правда, є один старий фокус. Знайдіть шматочок тканини, який можна відрізати. Підпаліть його. Якщо тканина горить і коптить чорним димом — це однозначно синтетика. Щоправда, який її відсоток міститься в тканині, на око не скажеш. Це можна дізнатися тільки в лабораторії, після проведення досліджень. Якщо ж тканина горить, як папір, без кольору, без кіптяви і смороду — тоді це натуральний матеріал або віскоза».

За словами пана Олександра, колись натуральність тканини можна було визначити ще за однією ознакою: якщо після згоряння матеріалу утворюється запаяна чорна «грудочка», то це синтетика, а якщо продукт горіння розсипається на пил — натуральна тканина. «Але це вже давно не показник. Тепер виготовляють такі синтетичні тканини, що грудочка теж розсипається», — наголошує фахівець.

Взуття з «тисненої» шкіри — насправді штучне

Останнім часом українські споживачі також дуже часто нарікають на якість взуття, розповіла журналістам Наталя Попова. Головна скарга — замість натуральної шкіри покупцям активно підсовують синтетичні матеріали. «Зараз багато говорять про так звану «тиснену» шкіру, яку пропонують людям як повноцінний замінник натуральної, — каже пані Наталя. — А насправді це звичайний штучний матеріал, який уже не має фактично нічого спільного з натуральним. Якщо на обрізки, відходи шкіряного виробництва заливають спеціальну полімерну масу, то виходить матеріал, який не «дихає», не розтягується, не має жодних показників якості, що відповідають шкіряним виробам».

А лікарі додають: такий обман б’є не лише по гаманцю (бо ж натуральна шкіра коштує набагато дорожче, ніж полімерне «дещо»), а й по здоров’ю споживача. Від постійного перебування у синтетичному взутті, яке не має природного захисту від розмноження грибків, гірше захищає від морозів і перепадів температури, людина починає хворіти. Синтетичне взуття створює погані умови: там плодяться грибки, у приміщенні ногам вогко, занадто тепло і задушливо, а на морозі температура швидко падає, і мокрі ноги мерзнуть.

«Ще однією проблемою є те, що у взутті немає основних устілок, — веде далі Наталя Попова. — Для дітей устілки в обов’язковому порядку мають бути шкіряними і не тонкими. Зараз стало модно купувати кеди, виготовлені методом лиття, в які вшито устілку. Тобто йде тонюсінький ситець, а під ним — сира гумова суміш. Як таке взуття взаємодіятиме зі стопою дитини? Не найкращим чином! Це некомфортно і не корисно для здоров’я. А коли це взуття «розбирають», аби перевірити міцність, то з’являється неповторний «аромат». У мене є зразки, які лежать уже по три (!!!) роки, а смердять так, наче щойно виготовлені. Звісно, запах має бути: трохи натуральної шкіри або трохи гуми. Але ж не такий, що вивітрюєш його по 3—4 дні, а сморід не проходить. Це свідчить про те, що при виробництві взуття було застосовано матеріали, які застосовувати не можна».

«Взуття, що має різкий неприємний запах, не варто купувати ні дітям, ні дорослим, — застерігає терапевт Олександр Ляшенко. — Річ у тім, що серед хімічних сполук, які дають цей сморід, можуть опинитися сильні алергени, канцерогенні речовини тощо. Тривалий контакт зі шкірою призводить до того, що ці речовини потрапляють в організм і можуть спричинити отруєння, алергічну реакцію, не кажучи вже про головний біль, нудоту, загальне погіршення самопочуття».

«До слова, останнім часом українці часто скаржаться на чоботи із мазкою підкладкою, — додає Наталя Попова. — Походиш трохи в такому взутті — і шкарпетки чорні. Здавалось би, ну що тут такого? Буває… Але насправді це важливо. Бо мазкість свідчить або про застосування екологічно чистого продукту, який дає забарвлення, або ж про незакріплений барвник. Перше — це добре, треба тільки дати інформацію для покупця, щоб він знав. А от друге може становити загрозу для здоров’я. Значить, при виготовленні взуття було використано неякісні барвники — не закріплені, не промиті. Тож ця фарба напряму впливає на шкіру, що загрожує насамперед алергічними реакціями».

 

КОРИСНІ ПОРАДИ

«Постільну білизну треба міняти часто, — каже Наталя Попова. — Раз на три дні влітку, раз на тиждень — узимку. Адже шкіра виділяє жир, піт, частинки епідермісу. І за рахунок цього через сім днів використання вага постільної білизни збільшується на 10 відсотків. А все, що залишається на тканині, у тканині, стає плідним середовищем для живлення мікроорганізмів. Мікроби розмножуються, і людина від цієї брудної постелі просто починає хворіти! Насамперед — на шкірні захворювання».

Крім того, виявляється, прасувати білизну після кожного прання — недобре. І краще цього взагалі не робити, особливо влітку. Адже багаторазове прасування закупорює пори тканини. Бавовна та льон втрачають свої цінні натуральні властивості — пропускати повітря, добре вбирати вологу. І під час сну людина може перегрітися, а коли тканина стане мокрою — переохолодитися.

Також лікарі дуже не радять господиням крохмалити постільну білизну. Крохмаль не лише не дає тканині «дихати», а й стає основою для розмноження мікробів.