28 червня 1709 року відбулася Полтавська битва — вирішальна в Північній війні, яка визначила наперед цивілізаційні напрями розвитку Швеції та Росії. Як зазначає в «Короткій історії Швеції» Йорген Вербулль, «поразка означала кінець шведської мілітарної держави». В подальшому, після смерті 1718 р. Карла ХІІ, відбулася безкровна революція та майже цілковита зміна форми урядування. Швеція ставала на демократичні рейки розвитку. Перемога Росії та загарбання нею Лівонії, Естонії, Інгерманланду та частини Карелії разом із пануванням на Балтійському морі, навпаки, в подальшому лише посилювали хижацькі апетити імперії. Для України наслідки Полтавської битви обернулися занепадом автономії аж до повного підпорядкування Росії.

Із Яном Бурим ми познайомилися безпосередньо за місцем його проживання — у дитячому будинку, розташованому в селищі Лопушка Мала. Це спершу здалося чимось незбагненним, що колишній посол (народний депутат — за українськими мірками) Сейму Республіки Польща може мешкати у таких, здавалося б, скромних умовах. Проте, познайомившись ближче з цією справді непересічною людиною, ловиш себе на думці не вважати таку його самозреченість дивом. Диво, скоріше, полягає у тому, що встиг Ян Бурий зробити за останні 20 з лишком років.

У Яворові що не обійстя — то творча майстерня. Навряд чи ще десь в Україні знайдеться населений пункт, мешканці якого спромоглися б здобути стільки лаврів у різних видах народних промислів. Так, є знамениті Опішня, Решетилівка, Петриківка та інші здавна відомі ремісничі центри, проте слава до них прийшла переважно завдяки народним умільцям якоїсь однієї спеціалізації. У Яворові ж зберігають традиції майстрів на всі руки. Крім художньої обробки деревини, яворівчан здавна вважають неперевершеними творцями ліжників, а також засновниками оригінального стилю в мосяжництві, вишиванні та писанкарстві.

Ще в 1894 році оргкомітет Львівської етнографічно–промислової виставки нагородив срібними медалями мешканців Яворова Василя та Миколу Шкрібляків — за різьбярські, Петра Копчука — за теслярські, Василину Столярчук — за вишивані роботи. Виставкової «бронзи» тоді удостоїлися їхні односельці Микола Копчук — за бондарські вироби та Петро Гондурак — за мосяжні.

У селі Лосятин, що в Кременецькому районі, відбулося офіційне відкриття проекту «Розвиток полуничних кооперативів», який впроваджується Міжнародною благодійною організацією «Добробут Громад» (Heifer–Ukraine), партнером проекту «Екосистем Фонд Данон», компаніями «Дансорс» та «Данон Україна». Перший етап проекту триватиме до 2014 року і передбачає фінансування на загальну суму майже два мільйони євро. Кінцева ж мета — допомогти принаймні 500 власникам особистих селянських господарств підвищити власні прибутки на 11–20 відсотків шляхом об’єднання їх у сільськогосподарський обслуговуючий кооператив для виробництва полуниці на основі сучасних технологій та гуртового продажу.

«Ми картоплю вже тричі покропили, а вони все сидять, — бідкається своїй сусідці бабця, що торгує на столичному базарі «Юність» зеленню. — Ось якусь нову отруту взяла (показує синій пакетик). Ще нею спробую». У селян нині й справді гаряча пора, бо саме зараз вирішується стратегічне питання, хто їстиме картоплю — або зараз колорадський жук, або потім — дбайливий господар.

Вищий спеціалізований суд iз розгляду цивільних та кримінальних справ ніяк не розпочне розгляд касації на вирок екс–Прем’єру Юлії Тимошенко у «газовій справі», яким її засуджено до семи років «колючки». Причина? Відсутність самої скаржниці, яка наразі лікується в Харкові за межами колонії, але під пильним наглядом тюремного конвою. І байдуже, що, згідно iз законодавством, присутність засу­дженої під час розгляду касації є її правом, а не обов’язком. Тимошенко скористатися цим правом не побажала, про що засвідчила її письмова заява до суду, але бачити її на процесі хочуть представники обвинувачення, а відтак і колегія суддів на чолі зі Станіславом Міщенком.

На початку червня до Верховної Ради було подано скандальний законопроект «Про порядок організації і проведення мирних заходів» iз рекомендацією до прийняття. Що це означатиме для України, вчора пояснювали журналістам громадські діячі. Серед опозиції та громадських організацій давно виникла тривога через законопроект №2450, що на розгляді у Верховній Раді ще з 2008 року. «Його ще Тимошенко вносила, — каже «УМ» Олексій Шевченко з Громадського руху «Контроль заради справедливості». — Хоча можемо не сумніватися: щойно закон приймуть, нинішня влада припише його винятково собі».

Ранкову радіопрограму Wojewodzki Figurski Poranny WF на варшавському радіо Eska Rock закрито. До такого рішення керівництво радіостанції вдалося після міжнародного скандалу: ведучі Куба Воєвудський та Міхал Фігурський у прямому ефірі образили українських заробітчанок. Обурена висловлюваннями на кшталт «А знаєш, що я вчора зробив після матчу з Україною? Я вигнав свою українку. Якби була трохи симпатичніша, я б її ще зґвалтував», низка неурядових польських та українських організацій у Польщі передала до прокуратури матеріали про порушення журналістами законодавства, яке забороняє ксенофобські висловлювання та передбачає за них позбавлення волі до трьох років.

Пасажири, які користувалися послугами Київського міжнародного аеропорту «Бориспіль», часто обурювалися, що їхній багаж затримували на кілька годин, а потім валізи приходили розпакованими — зі зламаними кодовими замками й без цінних речей. Учора прес–служба прокуратури Київської області повідомила про затримання кількох «багажних крадіїв». Ними виявилися три вантажники та працівник департаменту внутрішньої безпеки. «Незважаючи на те, що до обов’язків працівника внутрішньої безпеки входило саме упередження доступу до майна пасажирів, він безпосередньо супроводжував крадіїв iз метою прикриття їхніх злочинів. А також забезпечував переміщення викраденого через контрольні пункти і подальшу реалізацію», — йдеться в повідомленні.