Нещодавно прочитав цікавий матеріал Алли Федорини в «Україні молодій» від 12 липня:

В той суботній вихідний день (10.04.2010) о 8:24 (за варшавським часом) в небо піднявся авіалайнер Ту-154М (бортовий номер 101) Військово-повітряних сил Республіки Польщі із делегацією на чолі з президентом Лехом Качинським. Поляки не знали, що жити їм залишилося 77 хвилин.

Президент Володимир Зеленський рішуче заперечив будь-яку можливу причетність України до осінніх вибухів на газопроводах «Північного потоку».

У лабораторії з виведення бойових качок і комарів, які існують в уяві кремлівських пропагандистів, ніхто з тих, хто має критичне мислення, звісно, не вірить (внутрішніх споживачів російської дез­інформації до уваги не беремо).

Останнім часом в соціальних мережах все частіше можна зустріти полеміку про діяльність спецслужб України та інших країн світу, їх ефективність роботи, викритих шпигунах, агентах, колаборантах та знищених за кордоном ворогів.

Російські спецслужби та прокремлівські пропагандисти намагаються посіяти недовіру та посварити народи України та Польщі.

Глава британської розвідувальної служби Джеремі Флемінг вважає, що за 6 місяців після широкомасштабного вторгнення росія не змогла досягти успіхів в інформаційній війні проти України.

Порушивши наукову етику, американський професор Воловина і його команда «спустили згори» 3,9 мільйона очільникам п’яти дослідницьких центрів та громадських асоціацій діаспори в Північній Америці саме тоді, коли Росія розпочала пропагандистську кампанію, аби підірвати зусилля української громади.

Свідомою провокацією є дезінформація окупантів про завдання удару безпілотником ЗСУ по штабу Чорноморського флоту в Севастополі є. Це є не що інше, як робота інформаційно-психологічних сил противника.

Уже найближчим часом можна сподіватися на підписання однієї з найнеоднозначніших міждержавних угод за участю України: