Михайлівська площа. Скульптура княгині Ольги. Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. А поряд — системи залпового вогню «Град» та «Смерч», гранатомет «Джміль», БТР, ЗІЛ-131, БМД-2, «Гранат-Ч», БПЛА, БТР-80, Т-64БВ. Усі — російського виробництва. Ті, яких начебто не має бути на сході, бо Росія ж з Україною не воює.

Ще в липні український уряд перестав виплачувати пенсії тим, хто опинився на територіях, підконтрольних так званим «ДНР» та «ЛНР», запропонувавши їм виїжджати з окупованих територій для оформлення документів. Щоб уникнути соціального бунту, «влада» самопроголошених республік оголосила, що сама буде виплачувати по 1000 гривень тим, хто залишився вірним їхнім ідеалам і не виїжджав iз «республіки».

«Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб», — сказав свого часу відомий філософ і релігійний діяч Іван Огієнко. Певне, як ніхто це розуміють кримські татари, які волею долі опинилися далеко від рідних домівок і з примарними поки що надіями на повернення. Бо агресивна політика «русского мiра», яку проводить у Криму нова влада, не лишає для кримських татар шансів не лише на повноцінний розвиток національної культури та традицій, а й на дотримання елементарних людських прав.

Усі пам’ятають, як у січні 2005 року понад 70 тисяч жителів Алчевська через прорив теплотраси від котельні «Східна» в один момент лишилися на лютому морозі без тепла. Тоді в терміновому порядку алчевців (переважно дітей) евакуювали в інші регіони, доки ситуація не стабілізувалася. У вихіднi в подібній ситуації опинилися жителі луганського містечка Щастя.