Завтра, 17 вересня, головний цирк України (називатися так йому дозволяє статус Національного) розпочинає новий сезон. На глядачів тут чекає повністю оновлена програма. За словами директора цирку Бориса Зайця, назва нової програми «Сузір'я одержимих» дуже влучна. Сузір'я — бо більшість артистів дійсно сміливо можна назвати зірками, а одержимі вони своєю роботою. Заради неї вони згодні терпіти всі незручності, пов'язані з постійними відрядженнями та переїздами. Виявляється, дуже часто більшість артистів цирку живуть вдома лише 20 днів на рік, під час відпустки, весь інший час займають гастролі, робота. З 19 січня програму «Сузір'я одержимих» будуть демонструвати у Москві, на Цвєтному бульварі, в цирку ім. Ю. Нікуліна. Закриття сезону планують на травень.

Невипадково на осінній виставці-ярмарку «Бджільництво-2004», яку проводив Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича з 10 по 12 вересня в Києві, було стільки покупців. На Кавказі вживання меду називають золотим правилом здоров'я. Це визнали і в промислово розвинених країнах, де зростає виробництво і споживання меду. На жаль, в Україні споживання меду залишається низьким. Середньостатистичний житель нашої країни з'їдає не більше 1 склянки меду на рік, тобто 1 г на день. Практично ринок меду тримається на порівняно невеликій частині населення (3-4 відсотки), яка добре інформована про його користь і купує на рік 4-5 кг на одного члена сім'ї, кажуть пасічники.

За статистикою, із майже тримільйонного населення столиці у школі, училищі або вузі навчається кожен четвертий. Отже, чверть киян учора нарешті остаточно розпрощалися з літом і канікулами: тепер вільний час школярів і спудеїв займуть уроки, лекції, семінари, бібліотеки, реферати, сесії, екзамени. Лише в київських вузах студентів побільшало на 52 тисячі — у середу першокурсників урочисто посвячували у студентське життя.

Цілий день на столичному стадіоні «Спартак» аж в очах рябіло від хвостів і лап, а у вухах дзвеніло від собачого гавкоту. Позмагатися на цей незвичний чемпіонат прибули «спортсмени» з Німеччини, Молдови, Угорщини та Росії, а також усіх регіонів України. Щоправда, змагання було не стільки спортивним, а більше нагадувало конкурс краси. Загалом на чемпіонаті Європи усіх порід собак, організованому Міжнародною організацією «Кінологія» під патронатом Комісії із захисту прав тварин при Раді Європи, було представлено близько тисячі собак.

Презентацію свого нового дітища Світлана Зоріна влаштувала в книжковому супермаркеті «Буква», який щойно відкрився у торговельному центрі «Глобус» на майдані Незалежності. Після автобіографічного «Наїзду» і публіцистичного «Кримінального Києва» це чи не перша серйозна літературна спроба бізнес-леді Зоріної. Детектив «Держатели акций безумных идей» грунтується на реальних фактах і подіях. На відміну від перших п'яти детективів, які були пов'язані між собою, ця історія не є їх продовженням, це цілком самостійний детектив.

Про цей «будинку жахів», що знаходиться в селищі Калинівка Васильківського району Київщини, «УМ» дізналася від його ж мешканців. Стомившись оббивати чиновницькі пороги, вони звернулися по допомогу в газету. Вже кілька років, розповідають вони, Головне управління колійного господарства Укрзалізниці «годує» їх обіцянками про благоустрій будівлі. Адже їхній будинок, який знаходиться на балансі залізниці, не ремонтували ні разу, хоча йому вже більше 30 років! Дах постійно протікає, ремонт під'їзду не робився зовсім. Скло у вікнах під'їзду побите, вхідні двері тримаються на чесному слові. Підхід до будинку після дощу через ями та вибоїни перетворюється на суцільну калюжу. Та, як розповіли мешканці цього «шикарного» будинку, це ще «квіточки», бо про каналізаційну мережу та водопровід вони тільки мріють. Єдине джерело постачання води — це колодязь, який викопано на відстані 15 метрів від залізничної колії. Періодичне перебування на відстої вантажних потягів на запасній колії призводить до стікання в грунт нафти, бензину, солярки, аміаку, мазуту, і це далеко не весь «букет» шкідливих речовин, які через грунт потрапляють у колодязь. Тому мешканці вже й не дивуються райдужним кільцям на поверхні води, яка тхне бензином. Люди, котрі змушені пити цю воду, гірко жартують, що нею можна заправляти машини.

На носі травневі свята, яких ми чекаємо з нетерпінням. Адже, окрім вправ з лопатами на дачах і городах, мало не кожен намагатиметься викроїти день, щоб майнути на природу. Ось цих саме травневих свят остерігаються і пожежники, адже святкове паломництво у ліс «на шашличок» нерідко призводить до пожеж.

Якщо у давнину наші предки спілкувалися між собою і зверталися до своїх богів за допомогою танцю, то нині танок — це розмова танцюриста з глядачем. Ось уже тридцять років спілкуються цією мовою гуртківці дитячого ансамблю народного танцю «Веселка», студія якого знаходиться в приміщенні Палацу творчості дітей та юнацтва Солом'янського району Києва. За словами завідувачки відділу естетичного виховання палацу Любові Токаренко, «Веселку» було засновано у 1973 році заслуженим артистом України Петром Колоском. Відтоді через ансамбль пройшли сотні дітей. Близько 30 вихованців стали професійними танцюристами, деякі з них — керівниками хореографічних колективів.

Усім відомо, що сауна — це рідкісне поєднання приємного з корисним. Це своєрідна панацея, яка лікує без медикаметів величезну кількість хвороб. Дарує приємне відчуття легкості всьому тілу та навіть поліпшує настрій. Оздоровлює серцево-судинну, дихальну, нервову та ендокринну системи. Допомагає при хворобі нирок, опорно-рухового апарату. Благотворно діє на шкіру, м'язи та обмін речовин в організмі, знімає стрес!

Проте сауна — це не лише оздоровчі процедури і приємний відпочинок. Виявляється, це ще й екстремальний вид спорту — екстрім-атлон! Виник він у Фінляндії (на батьківщині всесвітньо відомих фінських саун) у мальовничому містечку Хейнола, до того ж порівняно недавно — у 1999 році.

З Днем культури збіглося урочисте відкриття виставки робіт народних майстрів у приміщенні Національної парламентської бібліотеки, організатором якої є Фонд Івана Гончара. Назва виставки — «Барви України» — цілком виправдана. Крім традиційних червоно-біло-чорних контрастів української вишивки, тут яскравіють візерунки великодніх писанок, переливаються всіма кольорами прикраси з бісеру. А глиняні іграшки, посуд, домоткані килими, вишиті рушники, український національний одяг виготовлені настільки майстерно, аж важко повірити, що це ручна робота. Причому не завжди ця робота — жіночих рук.