Символічний ключ до знань.
Нещодавно в Державному університеті інформаційно–комунікаційних технологій 700 першокурсників урочисто прийняли до лав студентства, вручивши їм символічний ключ до знань та студентський квиток. Щоб стати студентами ДУІКТ, вони пройшли серйозний відбір, адже конкурс на найпрестижніші факультети становив до 10 осіб на місце.
І це не дивно, адже університет, удостоєний звання «Лідер сучасної освіти», є провідним навчальним закладом у сфері телекомунікацій та інформатизації. А випускники університету працюють у найпотужніших підприємствах галузі зв’язку, відомих телекомунікаційних компаніях.
Урочисте свято відкрив ректор університету, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Володимир Кривуца. Він щиро привітав студентів, їхніх батьків та гостей, зачитав привітання Міністерcтва освіти і науки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки, Верховного Суду України.
Студентів вітали перший заступник директора Держдепартаменту з питань зв’язку та інформатизації Мінтрансзв’язку України П. Яцук, представник компанії UDEC Г. Бойко та інші.
Серед головних здобутків університету — перехід до Болонської системи, інформатизація навчання (ДУІКТ має свою комп’ютерну мережу та електронну бібліотеку). В університеті створено комп’ютерний центр поглибленого вивчення іноземних мов, діє центр дистанційного навчання.
За сприяння компанії ZTE (Китай) у ДУІКТ організовано Центр високих інфокомунікаційних технологій, де є мобільні платформи третього покоління (3 G); широкосмугові системи радіодоступу WiMAX; сучасні системи цифрового телебачення. За сприяння компанії МТС (колишня UMC) в університеті створено спеціалізований комп’ютерний клас, де студенти поглиблено вивчають курс «Сучасні та перспективні стільникові мережі зв’язку».
Разом із фахівцями підприємства «Квант–Ефір» на основі сучасних технологій з обробки, транспортування та передачі цифрових сигналів систем цифрового ефірного телебачення стандарту DVB–T розгорнуто навчально–технічну базу.
Плідно розвивається співробітництво університету з іншими підприємствами та компаніями, що ефективно впливає на наукову діяльність, підготовку фахівців телекомунікацій нової генерації.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
