Майдан чи агітмайданчик?

                Цьогорічний Сорочинський ярмарок, який тривав із 14 по 19 серпня, видався яскравим і неповторним. А розширення кола його учасників, вихід на повноцінний міжнародний рівень (якщо раніше організатори ставили «галочки» подальшої «інтернаціоналізації» торжища в основному після його відвідин співробітниками посольств чи консульств, то тепер, скажімо, представництва тієї ж Грузії чи Узбекистану стали гідними партнерами і конкурентами українських підприємців) дали підстави постійному ярмаркувальнику, Президенту України Віктору Ющенку  минулої суботи наголосити на необхідності організаційного вдосконалення відомого бренду.

                Адже збирати на Жабокрицькому майдані у Великих Сорочинцях повпредів найпотужніших підприємств, компаній, малого і середнього бізнесу на кілька днів лише раз на рік розпорядникам ярмарку, які діють без фінансової підтримки держави, стає все складніше. Надто за умов, коли вимоги до побутових та інших зручностей постійно зростають. Суто «польові» нікого (а особливо тих, хто за оренду ярмаркової площі заплатив кругленьку суму) вже не задовольняють. Тому, на думку глави держави, «можливо, треба повернутися до традиції, коли найбільші ярмарки збиралися шість разів на рік перед високими релігійними святами».

                 При цьому традиції українського ярмаркування, його глибоке народне коріння неодмінно мають бути збережені. Адже саме на цих «китах» вибудовуватиметься сучасна туристична інфраструктура, без якої не обійтися, скажімо, при підготовці до футбольного Євро-2012. За словами Віктора Ющенка, шість причетних до безпосереднього облаштування згаданої футбольної фієсти міжрегіональних центрів України разом із прилеглими до них та «транзитними» територіями повинні до 2012 року одержати фактично нову мережу об'єктів, 90 відсотків яких належатиме до туристичної галузі.

                — Зараз ми цю модель розробляємо, — зазначив Президент під час зустрічі з журналістами в оновленому ярмарковому прес-центрі. — Зокрема, обласні адміністрації готують комплексні плани розміщення усіх точок туристичної інфраструктури, спорудження яких на спеціальних аукціонах пропонуватиметься усім бажаючим фірмам і компаніям.

                Звісно, потребує врахування і негативний досвід зустрічі вітчизняних та зарубіжних гостей. Зокрема, політизація всього і вся у найнепідходящих для цього місцях. Очікуваною у розпал виборчої кампанії, але від того не менш неприємною несподіванкою для тисяч ярмаркувальників стало прагнення деяких політиків перетворити той же таки Жабокрицький майдан на суцільний агітмайданчик. І якщо Президент саме в цьому році вперше не промовляв до співвітчизників із ярмаркової сцени, аби не відволікати їх від набагато приємніших клопотів та розваг, то його «закляті друзі» з Партії регіонів перевершили самих себе. Сотні найнятих щонайменше за 50 гривень «волонтерів» із синіми прапорами «донецьких», «своя» недешева стаціонарна сцена з найпотужнішими підсилювачами звуку, «висіяні» повсюдно агітки й газети — такою була ярмаркова «картинка» майже всі дні велелюдного торговища.

                Крім того, що вона відверто дратувала більшість присутніх на ньому людей, які приїхали у Великі Сорочинці за іншими враженнями, такі «регіональні» партійні маневри ще й неабияк засмічували ярмарок та прилеглу до нього територію. Особливо «оригінально» виглядали вже трохи призабуті сині стрічки на деревах, стовпах і навіть . . . перилах найближчого мосту. Щоправда, автори подібних, з дозволу сказати, «ноу-хау не врахували того, що роблять свої «художества» в мецці українського гумору. Оті «партійні» стрічки від «донецьких» аборигени одразу почали називати, даруйте, «соплями Януковича». Про інші, не менш колоритні визначення, в газеті, яку читають діти, краще не згадувати. . .

                 Попри нав'язливе «сватання», не стали на Сорочинському ярмарку «своїми» і, так би мовити, живі «класики» Партії регіонів. Такі, як Раїса Богатирьова, котра приїхала сюди в «народному» вбранні винятково «партійних» синьо-білих кольорів, чим шокувала істинних поціновувачів фольклору і наразилася на їхні кпини у «дальтонізмі», бо український жіночий костюм споконвіку славився саме гармонією різних кольорів. Ще смішнішим виглядав у «строгому» чоловічому костюмі голубого кольору колишній комендант наметового містечка «регіоналів» у столичному Маріїнському парку, типовий представник «донецьких», а сьогодні керівник Полтавського (!) обласного виборчого штабу Партії регіонів Владислав Лук'янов. Особливо тоді, коли він почав незграбно підтанцьовувати тій же таки Раїсі Богатирьовій. «І що воно такому «гарному» танцюристу заважає?» — перепитували один одного місцеві дядьки.