Перерва на вічність

      68-річний артист, який зіграв понад 50 ролей у кіно, не мав грошей, щоб оплатити дорогі медикаменти, потрібні для лікування. На тлі хронічного тромбофлебіту актор потрапив у лікарню з проблемами легенів, а далі відмовило серце. Останнім часом Михайло Іванович Кононов порвав контакти зі світом кіно — відмовлявся від нецікавих сценаріїв, ігнорував прибуткові телесеріали, з кінця 80-х знімався вкрай мало і вибірково. А потім і зовсім продав квартиру в Москві і перебрався в будинок у селі Бутирки під Можайськом, жив майже відлюдником, передає newsru.com. Проте актор не сидів без творчості — у своєму добровільному засланні Михайло Кононов писав книжку про життя, дружбу, зради, ролі, режисерів, у яких знімався. Написав, але не вистачило коштів видати: 3000 рублів пенсії — замалий капітал для видавничого бізнесу.

      Закінчивши у 1963 році Вище театральне училище імені Щепкіна, Кононов 5 років пропрацював у Малому театрі. А коли в храмі Мельпомени і Талії почали ревнувати до десятої музи — кінематографа, артист раз і назавжди вибрав кіно. Його стихія — трагікомедія. Роль молодого вчителя Нестора Петровича у фільмі «Велика перерва» прихилила до молодого актора сотні тисяч шанувальників, космічний пірат Кріс у дитячому серіалі «Гостя з майбутнього» додав мільйони юних фанатів, але, як не дивно, ролі, що принесли йому всенародну славу, Кононов не дуже цінував. «Якщо говорити про визнання у професійних колах, то великий успіх мені принесла невелика роль Фоми в «Андрії Рубльові», — казав актор.

      Михайло Кононов також знявся у фільмах «Начальник Чукотки», «Наш спільний друг», «У вогні броду немає», «Вокзал для двох», «На війні як на війні», «Початок», «Здрастуй і прощай», «Тайгова повість». Його ролі за останній час — винятки, а не правила: офіцер КДБ у картині Юрія Кари «Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», Климент Ворошилов у драмі Андрія Михалкова-Кончаловського «Ближнє коло», а найостаннішу він зіграв у серіалі «В колі першому» Гліба Панфілова за романом Олександра Солженіцина.