Не­за­кін­че­на «Спо­відь»

      Ві­сім­де­сят ро­ків то­му в Тбі­лі­сі на­ро­див­ся один з на­йяс­кра­ві­ших пред­с­тав­ни­ків ук­ра­їн­сь­кого по­е­тич­но­го кі­но Сер­гій Па­рад­жа­нов (1924—1990). Че­рез три де­ся­ти­літ­тя — май­бут­ній ре­жи­сер та ху­дож­ник нав­чав­ся на во­каль­но­му від­ді­лен­ні Тбі­лісь­кої кон­сер­ва­то­рії, бу­ді­вель­но­му фа­куль­те­ті Iн­с­ти­ту­ту ін­же­не­рів за­ліз­нич­но­го тран­с­пор­ту, ВДІ­Ку — він зні­ме свій пер­ший пов­но­мет­раж­ний фільм «Ан­д­рі­єш», ще че­рез де­сять ро­ків — ле­ген­дар­ні «Ті­ні за­бу­тих пред­ків» (іс­то­рія ко­хан­ня гу­цуль­сь­ких Ро­мео і Джульєт­ти — Іва­на та Ма­річ­ки — пос­та­ла на ек­ра­ні у всій кра­сі фоль­к­лор­них кос­тю­мів, об­ря­дів, ме­ло­ди­ці ук­ра­їн­сь­ко­го ме­ло­су і за­ча­ру­ва­ла від пер­шо­го до ос­тан­ньо­го кад­ру). Але й у цей над­з­ви­чай­но юві­лей­ний для Па­рад­жа­но­ва рік до­во­дить­ся вкот­ре виз­на­ти, що й філь­мог­ра­фія йо­го бу­ла б на­ба­га­то дов­шою, і кар­тин би він на­пи­сав біль­ше, як­би не сум­ноз­віс­ний кви­ток у міс­ця поз­бав­лен­ня во­лі, ви­да­ний йо­му ра­дян­сь­кою вла­дою. Піс­ля цьо­го Па­рад­жа­но­ва во­лі­ли не по­мі­ча­ти, йо­го пріз­ви­ща не­має на­віть у 4-том­ній «Іс­то­рії ра­дян­сь­ко­го кі­но», що ог­ля­да­ла пе­рі­од з 1952 по 1967 рік, а філь­ми «Са­ят-Но­ва» та «Ле­ген­да про су­рам­сь­ку фор­те­цю» роз­ді­ля­ють дов­гі п'ят­над­цять ро­ків. Він хо­тів за­філь­му­ва­ти «Бах­чи­са­рай­сь­кий фонтан», «Де­мо­на», «Ару прек­рас­но­го», «Сло­во о пол­ку Іго­ре­вім», а встиг зня­ти ли­ше од­ну сце­ну з ав­то­бі­ог­ра­фіч­но­го філь­му «Спо­відь». Про свої тю­рем­ні ро­ки Па­рад­жа­нов на­пи­сав сце­на­рій, фільм за яким, «Ле­бе­ди­не озе­ро. Зо­на», зняв йо­го друг та спод­виж­ник по «Ті­нях за­бу­тих пред­ків» Юрій Іл­лєн­ко.

      Сьо­год­ні від­бу­деть­ся пок­ла­дан­ня кві­тів до пам'ятника Па­рад­жа­но­ву на сту­дії Дов­жен­ка та ме­мо­рі­аль­ної дош­ки, що вста­нов­ле­на на бу­дин­ку, де жив ре­жи­сер. Два сто­лич­ні кі­но­те­ат­ри — «Кі­но­па­но­ра­ма» та «Ук­ра­ї­на» — зап­ро­шу­ють сьо­год­ні ж на пе­рег­ляд філь­мів Сер­гія Па­рад­жа­но­ва. І це, як за­пев­ни­ли нас у Де­пар­та­мен­ті кі­но Мін­куль­ту­ри, ли­ше по­ча­ток. 2004-й ого­ло­ше­ний ЮНЕС­КО ро­ком Па­рад­жа­но­ва, тож вша­ну­ван­ня па­мя­ті ре­жи­се­ра не бу­де од­но­мо­мен­т­ним. Се­ред юві­лей­них пла­нів, зок­ре­ма, й пе­ре­ви­дан­ня філь­мів Па­рад­жа­но­ва на циф­ро­вих но­сі­ях.