Голодного зрозуміє тільки голодний

27.12.2003

      Нині, під час Пилипівки, хтось обов'язково дотримується посту — для очищення духу і спасіння душі. Власної. А чим керувалися учасники акції «Сопричастя», якi провели 33-годинний піст-голодування в пам'ять про жертв голодомору 1932—1933 років? Вони кажуть, що «аби зрозуміти той жах, перед яким лице в лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточили кільцем вартових, діти якого просили їсти... Щоб осягнути — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити». От вони і спробували. Акція, влаштована на завершення «ювілейного» року голодомору Тернопільською міською організацією Спілки української молоді в Україні (СУМ), є своєрідним продовженням ініціативи сумівських побратимів з Австралії, які провели аналогічні заходи трохи раніше, в середині листопада.

      В Україні «Сопричастя» об'єднало сумівців і пластунів, членів Молодіжного націоналістичного конгресу та представників товариства українських студентів-католиків «Обнова». Долучитися до акції — вшанувати молитвою, постом та доброю справою пам'ять жертв геноциду запрошували всіх бажаючих. Єдине обмеження — вік волонтера — 18 років — та відсутність медичних протипоказань до голодування. «Це була своєрідна особиста жертва кожного з нас на помин душі невинно загиблих від голоду 33 року. Адже серед низки помпезних меморіальних заходів, які супроводжували сумний ювілей сімдесятої річниці голодомору, якось ніби загубилась чи змаліла пам'ять про саму людину, що стала жертвою цієї неоголошеної війни», — каже комендант акції сумівець Юрій Заруцький.

      Особливий символізм події мали надати добрі діла: милостиня, пожертва на сиротинець — кожен сам міг вибирати, яку добру справу зробити. Варто додати, що умови акції «Сопричастя» не вимагали безпосередньої особистої присутності в одному місці та в один час. Вона була, радше, своєрiдним «духовним містком між століттями та людьми», що з'єднав Тернопіль, Київ, Івано-Франківськ, Львів і Калуш. Скільки виявилося співчутливих? Менше, ніж тих, що загинули під час голодомору, але більше, ніж апостолів, як сказав поет.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>