Нині, під час Пилипівки, хтось обов'язково дотримується посту — для очищення духу і спасіння душі. Власної. А чим керувалися учасники акції «Сопричастя», якi провели 33-годинний піст-голодування в пам'ять про жертв голодомору 1932—1933 років? Вони кажуть, що «аби зрозуміти той жах, перед яким лице в лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточили кільцем вартових, діти якого просили їсти... Щоб осягнути — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити». От вони і спробували. Акція, влаштована на завершення «ювілейного» року голодомору Тернопільською міською організацією Спілки української молоді в Україні (СУМ), є своєрідним продовженням ініціативи сумівських побратимів з Австралії, які провели аналогічні заходи трохи раніше, в середині листопада.

Голова об'єднання Валерій Нечипоренко повідомив, що за результатами акції «Дипломи доброти» вручать харківському підприємцю Володимиру Бродку, який фінансує рятувальну станцію у Криму і з власних коштів виплачує зарплату шести рятувальникам, миколаївському вчителю-математику Валентину Лейфурі, який безоплатно займається з обдарованими дітьми у Малій академії наук, а також засновнику та виконавчому директору Центру духовної і психологічної підтримки «Дорога» у Львові Юрію Брожині, який опікується хворими на алкоголізм та наркоманію.

У планети КВН є три кити сорокалітньої витримки: болільники, команди і журі. Хоча існує ще й четвертий кит. А без нього, на думку організаторів Київського міжнародного фестивалю КВН (Клубу веселих і найкмітливіших), утримувати «планету» нелегко, а іноді й зовсім неможливо. «Ми щиро вдячні всім, хто нас почув, — сказав голова правління Київського КВН Дмитро Бондаренко, — і в першу чергу голові Державного комітету у справах сім'ї та молоді Валентині Довженко, нашому меру Олександрові Омельченку, голові Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій міста Києва Ростиславу Карандєєву, начальнику Головного управління у справах сім'ї та молоді КМДА Олександру Кулику, депутату Київради Ігорю Баленку та ресторану «Пузата Хата». Відтепер наш фестиваль міжнародний. Цей статус дійсно стимулює».

Червоний зал, який директор Будинку кіно Віталій Синкевич завжди віддає у розпорядження Київської міської асоціації багатодітних сімей на Миколая, швидко наповнювався гамірливими юними глядачами, приємно збудженими у передчутті свята. Що то сьогодні їм принесе святий Миколай? Ці діти з великих родин зі своїми братиками і сестричками, мамами й татами не часто можуть влаштувати собі свято. Як і дітлахи з дитбудинку «Берегиня», яких теж запросили організатори акції.

У Палаці «Україна» вже з'явилися новорічні дива: величезна ялинка, святковий торт із безліччю свічок та найголовніше — справжній Санта-Клаус. Не той, що ходить із приклеєною бородою, в кросівках «Адідас», а лапландський. Він сидів на сцені палацу і дарував кожній дитинці, яка виступала, плюшевого ведмедика, книжечку чи машинку. Приємно, що вже втретє благодійний фестиваль «Берег надії» — крок до зірок» приніс таку радість для тих дітей, які обділені батьківським теплом або мають фізичні вади.