Наодинці з собою перед усіма

      В останні роки фестиваль моновистав «Відлуння» був заспівувачем театрального місячника в Києві. Оскільки тільки-но наприкінці квітня завершувалося «Відлуння» — починався «Київ травневий», а в літо столиця, набравшись мистецьких емоцій, входила з Мельпоменою під ручку. Цього року «Київ травневий» взяв тайм-аут: через складну політичну ситуацію міська влада вирішила не проводити фестиваль міст-побратимів. А тому перед «Відлунням» з'явилося додаткове завдання хоча б частково згладити цю прикрість і ввести в організми столичних театралів хорошу ін'єкцію мистецького адреналіну. На цю «терапію» відвели п'ять днів, упродовж яких киянам були запропоновані 13 фестивальних вистав.

      Спектаклі на «Відлуння» вибирали самі організатори на чолі з директором фестивалю Ніною Мазур. Для українських вистав у програмі «Відлуння» знайшлося всього лише три позиції — були показані «Голодний гріх» Олександра Форманчука, «Крихітка Цахес» Олексія Вертинського та «Ігри про Анну Фрейд» Тетяни Леміш. «Я переглянула чимало вистав, — розповіла на прес-конференції Ніна Мазур, — дивилася «Цілую, Оскар», «Записки божевільного», гарну роботу Лідії Яремчук за «Війною і миром»...Але ми надали перевагу україномовним виставам, показовим для українського театру». Про спектаклі з інших міст України відзвітувала медіа-директор «Відлуння» Алла Підлужна. «Була нова робота у Володимира Смотрителя, були нові моновистави у Дніпропетровську, Одесі, але треба обирати кращі», — зауважила Підлужна. До речі, як зауважили організатори, одна вистава з некиївською пропискою таки планувалася: хотіли запросити Михайла Мельника (театр «Крик», Дніпропетровськ), але той останнім часом воліє виступати на комерційній основі. Натомість акторів з Албанії, Білорусі, Болгарії, Великобританії, Вірменії, Литви, Македонії, Німеччини, Польщі, Росії некомерційний статус фестивалю зовсім не злякав — запрошення приїхати на «Відлуння» вони прийняли із задоволенням.

      Александрас Рубіновас на фестивалі вже вдруге — минулого року саме він отримав гран-прі «Відлуння» за спектакль «Карлик». Цього разу привіз «Виставу після вистави» за Шекспіром, в якій зібрав сцени з «Отелло», «Макбета», «Юлія Цезаря», «Дванадцятої ночі», «Гамлета». Олена Цикуй з Польщі лише за два тижні складатиме випускні іспити в ліцеї, але в жанрі моновистав дасть фору маститим актрисам. Її «Чому я?», яку Цикуй привезла до Києва, отримала гран-прі на фестивалі «Вроцлавські зустрічі театрів одного актора». Британський актор Пітер Тейт, що представляв Королівський національний театр із Лондона, на сцені був не один, а з котом. Щоправда, уявним — він наче б то сховався під ліжком і був останнім зв'язковим між героєм та світом (виставу «Самотній» до Києва бачили в Лондоні і Нью-Йорку).

      Сьогодні на сцену театру «Колесо», традиційний майданчик дислокації «Відлуння», вийдуть росіяни — Всеволод Чубенко з Вологди зіграє виставу «Кися» (за романом Володимира Куніна), а Наталя Кузнєцова (Нижній Новгород) виконає «Заспів Мадонни з Пінеги». «Що стосується російських вистав, то тут у мене була дещо інша ідея — хотілося привезти з Росії трішки зірковості, — зізнався президент Російського центру Міжнародного інституту театру (ЮНЕСКО) Валерій Хазанов. — Але це був вибір пані Ніни Мазур, і я з ним погоджуюся. Бо ці вистави показові, вони співзвучні тенденціям, які властиві сучасному російському театру».

      На «Відлуння» приїхав також художній керівник фестивалю «Золотий Лев» Ярослав Федоришин. Незважаючи на те, що фестивалі Мазур та Федоришина сповідують принципово різні форми існування актора — «Золотий Лев» бере масовістю — пан Ярослав емоційно привітав колег і озвучив на їхню адресу неймовірну кількість компліментів. Більше того — заявив, що відкриває у рамках свого фестивалю сторінку моновистав. «І квитки на ці вистави будуть найдорожчими, — пообіцяв режисер. — Бо це справді грандіозний труд».