...Ви збиралися вмерти у 6.25...

      Яскраво, вже по-весняному світило сонце, й водночас дув пронизливий вітер, який розгортав жовто-блакитні прапори. Близько п'ятдесяти учасників мітингу зібралися навколо дерев'яного хреста, встановленого у 1992 році на місці колективної могили учасників антинацистського підпілля Організації українських нацiоналістів. Від холоду й вітру очі провідника ОУН Миколи Плав'юка сльозилися.

      Катерина Криворучко, провідний науковий співробітник Центрального державного архіву, дослідниця творчості та життєвого шляху Олени Теліги, розповіла «УМ» про останні дні видатної української поетеси та мужньої учасниці опору: «Зберігся останній лист Олени, бо він був переданий у Прагу Олегові Лащенку. Вона пише: «Ми вчора йшли біля засніженого університету з холодної Спілки до холодного дому.Сніги віють безперестанку, і ми всі, як снігові баби або святі Миколи — за декілька хвилин усе стає білим — і вії, і волосся. Ми всі дуже легко одягнені, а Іван Ірляцький взагалі в літньому. Але все це неважливо, а важливо те, що вже відчувається зелена весна». Буквально через місяць Олену розстріляють. Дуже важко знайти, хто розстрілював, як це було».

      Їх заарештували 9 лютого у приміщенні Спілки письменників. 8 лютого туди зайшов професор Кость Гупало. Засідка вже була, його не випустили. Ольжич, який з'явився в Києві 9 лютого, наказав: «Олену попередити, вона не має там з'являтися». Про небезпеку розповіла Олімпія Скрупська, у батьків якої нелегально зупинився Ольжич. Проте Олена відповіла: «Я не можу не прийти, бо там на мене чекають мої друзі, мої однодумці. Я їх запрошувала на засідання (Олена була головою Київської спілки письменників), і як же я не прийду?!» А незабаром прийшов і Михайло Теліга, її чоловік. Олена сказала: «Михайлику, яби ти хоч сьогодні був би раз послухав мене і не прийшов». Гестапівці питали, хто є членом Спілки письменників? Михайло разом з усіма підняв руку. І так їх забрали, привезли в гестапо на Короленка, 33. Олена Теліга сиділа в малесенькій холодній келії, де навіть не можна було кілька кроків зробити. Розповідають, що через кілька днів після арешту Михайло крикнув: «Передайте, що ведуть на розстріл Михайла Телігу». Ми не знаємо, коли розстріляли Олену, але є в неї поезія, в якій поетеса, я певна, передбачила час своєї загибелі:

Як ми можемо жити, сміятись і дихать,

Як могли ми чекати, не битись, а спать

В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо

Ви збиралися вмерти у шість двадцять п'ять.

І коли приволікся заплаканий ранок,

Вас покликала смерть у похмурій імлі,

І тепер наші душі і топчуть і ранять

Ваші кроки останні по рідній землі.

      Сьогоднi о 18.00 годині в Будину вчителя буде вечір пам'яті Олени Теліги, в суботу—неділю пройде всеукраїнський конкурс творчостi Олени Теліги, а 25 лютого о 18.00 пройде більш масовий мітинг на місці поховання членів українського підпілля.