У «Самообороні» «секса нєт»

      Один iз головних героїв політичного секс-скандалу — віце-прем'єр Анджей Леппер —почав боротьбу проти «Газети виборчої», котра й розворушила мурашник, опублікувавши заяви екс-депутатки, яка зробила перші політичні кроки, скажімо так, не ногами. Розлючений Леппер пообіцяв низку судових позовів проти мас-медій, насамперед проти легендарної «Виборчої». У разі, якщо суд визнає статтю наклепницькою, лідер «Самооборони» вимагає закрити видання.

      Нагадаємо, минулого тижня католицьку Польщу шокувало журналістське розслідування «Газети виборчої», у котрому стверджувалося, що «Самооборона» і її політичний провід, включно з лідером, не гребували сексуальними послугами підлеглих, пропонуючи добрі посади в обмін на інтимний сервіс. Тож кілька років тому Анета Кравчик, перебуваючи у скрутній ситуації, відгукнулась на пропозицію сексуально побавити парламентаріїв в обмін на політичну кар'єру. Екс-депутатка облради навіть заявила, що батьком її доньки є один iз партійних бонз «Самооборони»,  депутат Сейму Лижвінський. Відтак уся 40-мільйонна країна стежила за результатом ДНК-експертизи. З'ясувалося, що Лижвінський — не батько цієї дитини.

      Анджей Леппер відтак звинуватив у організації цього «путчу» олігархічні групи. Віце-голова «Самооборони» Януш Максимюк заявив, що партія звертатиметься до Агентства внутрішньої безпеки (польського аналогу СБУ), аби вивчили, чи звинувачення її політиків у сексуальних зловживаннях не мали метою державний заколот та розвал урядової більшості.

      Попри вульгарність скандалу, урядова коаліція навряд чи розсиплеться. «Право і справедливість» посіла напрочуд виважену позицію: її речник Адам Бєлан відзначив, що, публікуючи ці матеріали, «Газета виборча» розраховувала на падіння уряду Ярослава Качинського, але це водночас не означає, що факти, подані у публікації, неправдиві. І якщо вони підтвердяться прокуратурою, винуватці повинні, безумовно, полишити свої посади. Як подейкують у кулуарах Сейму, прем'єр Качинський, котрий апелює до моральності у політиці, поставив категоричну умову виключення забруднених скандалом депутатів, якщо слідство визнає їх винними.

      Лепперівську теорію змови заступник головного редактора «Виборчої»  Пйотр Стасінський назвав нонсенсом, підкресливши, що газетярі «не займаються державними заколотами, а лишень демаскуванням огидних процедур, котрі мали місце в «Самообороні».

      Але проблема має не лише моральний вимір, як наполягає польська опозиція, —  не виключено, що вона справді чітко вписана у стратегію оголошення позачергових парламентських виборів. «Газета виборча» категорично не приймає союзників прем’єра Ярослава Качинського із «Самооборони» та «Ліги польських родин». I не приховує політичної симпатії до ліво-ліберальних середовищ. Польський  секс-скандал набуває дедалі більшого розмаху, маючи мінімальні шанси бути розв'язаним: з одного боку, парламентська більшість наразі без «Самооборони» неможлива, а з іншого — необхідно зреагувати на пряму дискредитацію правлячої коаліції хтивими покровителями провінційних удовиць.