Бать­ків­щи­на з бе­тон­ним кін­цем

      Ук­ра­ї­на зро­би­ла кіль­ка вда­лих кро­ків для то­го, щоб зни­щи­ти у ро­сі­я­нах спо­ку­су Туз­лою, щоб, влас­не, зак­ри­ти «туз­лин­сь­ку проб­ле­му» з ко­рис­тю для се­бе. По-пер­ше, бе­рег із бо­ку ро­сій­сь­кої дам­би вже по­ча­ли вби­ра­ти у бе­тон, аби вря­ту­ва­ти йо­го від фа­таль­но­го роз­ми­ван­ня мор­сь­кою хви­лею, яка заг­ро­жу­ва­ла вза­га­лі роз­ді­ли­ти Туз­лу на дві час­ти­ни. По-дру­ге, з іні­ці­а­ти­ви мі­ніс­т­ра тран­с­пор­ту Ге­ор­гія Кір­пи ви­рі­ше­но прок­лас­ти між ос­т­ро­вом та ро­сій­сь­кою дам­бою суд­ноп­лав­ний ка­нал, що уне­мож­ли­вить про­дов­жен­ня бу­дів­ниц­т­ва дам­би і дасть до­дат­ко­ві кош­ти в дер­ж­бюд­жет від лоц­ман­сь­ких збо­рів за про­хід су­ден. Та­ким чи­ном Ук­ра­ї­на, не че­ка­ю­чи роз­вит­ку си­ту­а­ції (бо ж ві­до­мо: як­що на си­ту­а­цію не впли­ва­ти, во­на має огид­ну схиль­ність пе­рет­во­рю­ва­ти­ся з по­га­ної на ду­же по­га­ну), по­чи­нає вті­лю­ва­ти свій план ви­рі­шен­ня «туз­лин­сь­кої проб­ле­ми».

«Да­ри мо­ря»

      Про швид­ке роз­ми­ван­ня Туз­ли пер­шим по­ві­до­мив ще в се­ре­ди­ні лис­то­па­да рад­ник МЗС Ле­о­нід Осо­ва­люк, який опі­ку­вав­ся у зов­ніш­ньо­по­лі­тич­но­му ві­дом­с­т­ві спра­ва­ми цьо­го ос­т­ро­ва. Ста­ном на 15 лис­то­па­да, ска­зав він, мор­сь­кі хви­лі зни­щи­ли 50 кв.мет­рів то­го бе­ре­га Туз­ли, що ди­вить­ся в ро­сій­сь­кий бік, і що­день во­да «з'їдає» по 5 мет­рів су­ші. Для фа­хів­ців бу­ло оче­вид­ним, що все це — вит­ре­бень­ки Неп­ту­на з кош­ла­тою бо­ро­дою a la russe: не­до­лад­на дам­ба, гру­бо втру­тив­шись у при­род­ний плин мо­ря, зву­зи­ла про­то­ку, отож те­чія ста­ла в кіль­ка ра­зів силь­ні­шою і хви­лі, яким не вис­та­ча­ло прос­то­ру, по­ча­ли ни­щи­ти лег­кий пі­ща­ний бе­рег Туз­ли. Аби пог­ли­би­ти той — приб­лиз­но в 100 мет­рів — за­ли­шок про­то­ки між на­шим ос­т­ро­вом та ро­сій­сь­кою дам­бою, Кер­ч­мор­порт при­віз зем­с­на­ряд, який нев­том­но пра­цю­вав біль­ше мі­ся­ця, роз­ши­рю­ю­чи про­стір мор­сь­кій те­чії. Кон­к­рет­ні під­ра­хун­ки ККД цьо­го, в на­шо­му ви­пад­ку — ря­тів­но­го, при­ла­ду не пот­ра­пи­ли у пре­су. Ко­рис­на дія, як ствер­д­жу­ють фа­хів­ці, бу­ла, але не бу­ло під­ра­хун­ків. Хоч не тіль­ки «спор­тив­ний ін­те­рес», а й вкла­де­на в ро­бо­ту та об­с­лу­го­ву­ван­ня зем­с­на­ря­ду су­ма в 1,5 млн. гри­вень ви­ма­га­ють та­ко­го зві­ту від Мі­ніс­тер­с­т­ва тран­с­пор­ту, яке, влас­не, й вик­ло­по­та­ло з ре­зер­в­но­го фон­ду дер­ж­бюд­же­ту зга­да­ні кош­ти.

      Зем­с­на­ряд, ка­жуть крим­сь­кі еко­ло­ги, змен­шив заг­ро­зу роз­ми­ван­ня Туз­ли, але не зу­пи­нив її. Ще в се­ре­ди­ні лис­то­па­да хви­лі пог­ли­ну­ли той фор­пост ос­т­ро­ва, де в роз­пал кон­ф­лік­ту ми­ро­люб­ні ук­ра­їн­сь­кі при­кор­дон­ни­ки вста­но­ви­ли «їжа­ки» з ко­лю­чо­го дро­ту та щи­ти, що зак­ли­ка­ли ро­сі­ян «не до­пус­ти­ти кро­воп­ро­лит­тя між дво­ма брат­ні­ми на­ро­да­ми» і зас­те­рі­га­ли, що во­ни, гі­по­те­тич­ні за­гар­б­ни­ки, сту­па­ють по ук­ра­їн­сь­кій зем­лі.

      Туз­ла змен­шу­єть­ся, але нав­ряд чи мож­на го­во­ри­ти про заг­ро­зу її ціл­ко­ви­то­го роз­ми­ван­ня мо­рем, зас­по­ко­їв «УМ» Ле­о­нід Осо­ва­люк. Утім спос­те­ре­жен­ня за тим, як то­не «п'ядь ук­ра­їн­сь­кої зем­лі», не влаш­ту­ва­ли ук­ра­їн­ців. І нап­ри­кін­ці ми­ну­ло­го мі­ся­ця бу­ло знай­де­но ви­хід: зем­с­на­ряд, що ви­ко­нав свою «іс­то­рич­ну мі­сію», з ос­т­ро­ва ви­вез­ли, а на­то­мість за­вез­ли ку­пу за­лі­зо­бе­тон­них плит, яки­ми, як по­ві­до­ми­ли «УМ» при­кор­дон­ни­ки, що сте­ре­жуть Туз­лу, лю­ди з Кер­ч­мор­пор­ту вже по­ча­ли ук­ріп­лю­ва­ти отой кри­тич­ний кра­є­чок ос­т­ро­ва. Лав­ри ря­тів­ни­ка Туз­ли діс­та­ли­ся ав­то­ру ідеї — Мін­т­ран­су, а та­кож і 2,8 млн гри­вень із ре­зер­в­но­го фон­ду дер­ж­бюд­же­ту на про­ект ук­ріп­лен­ня ос­т­рів­но­го бе­ре­га. Ідея прос­та, за­те на­дій­на. Як по­яс­нив «УМ» ке­рів­ник спе­ці­аль­ної пар­ла­мен­т­сь­кої ко­мі­сії із за­без­пе­чен­ня кон­т­ро­лю за дот­ри­ман­ням ре­жи­му дер­жав­но­го кор­до­ну в ра­йо­ні ос­т­ро­ва Ко­са Туз­ла Ігор Ос­таш, край ос­т­ро­ва бу­де пе­рет­во­ре­но на сво­є­рід­ний «бе­тон­ний зуб» — цю час­ти­ну бе­ре­га, що гос­т­ро вис­т­ро­ми­ла­ся у мо­ре, бу­де не тіль­ки за­бе­то­но­ва­но, а й під­ня­то на не­до­сяж­ну для руй­нів­ної дії хвиль ви­со­ту — 1,8 мет­ра.

За кри­зу гро­ші

      Від­ра­зу піс­ля низ­ки ук­ра­їн­сь­ко-ро­сій­сь­ких пе­ре­го­во­рів на рів­ні мі­ніс­т­рів за­кор­дон­них справ та ке­рів­ни­ків уря­дів на­ше МЗС за­я­ви­ло, що ек­с­пер­ти ве­дуть під­ра­хун­ки збит­ків, зав­да­них бу­дів­ниц­т­вом дам­би ук­ра­їн­сь­ко­му ос­т­ро­ву. Сплив­ло біль­ше мі­ся­ця від­то­ді, але вис­нов­ків ек­с­пер­тів ми не по­чу­ли. За­те збит­ки (оче­вид­но, ого­ло­шу­ю­чи про це, реч­ник МЗС Мар­кі­ян Луб­ків­сь­кий мав на ува­зі й пря­мі, і еко­ло­гіч­ні) без­за­пе­реч­ні. Як­що під­су­му­ва­ти ли­шень зга­да­ні ви­ще 1,5 млн. гри­вень на ро­бо­ту зем­с­на­ря­ду плюс ще 500 ти­сяч, ви­ді­ле­них в од­но­му па­ке­ті з ци­ми кош­та­ми Мін­т­ран­су для пе­ре­ве­зен­ня ро­біт­ни­ків та ін­ші дріб­ні пот­ре­би по­ря­тун­ку ос­т­ро­ва, ще 2,8 млн. гри­вень — на бе­то­ну­ван­ня бе­ре­га, а та­кож пе­ре­ра­хо­ва­ні на­сам­пе­ред 2 міль­йо­ни на об­лаш­ту­ван­ня при­кор­дон­ної зас­та­ви, то мо­же­мо вис­та­ви­ти Мос­к­ві ра­ху­нок у 6,8 млн. гри­вень, що в пе­ре­ра­хун­ку на у.о. скла­дає міль­йон із га­ком «зе­ле­них». Хоч низ­ка де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди го­во­рить про до­ціль­ність пред'яв­лен­ня Ро­сії цьо­го ра­хун­ку, оче­вид­но, що в на­шої вла­ди, зва­жа­ю­чи на її «особ­ли­ві вза­є­ми­ни» з ро­сій­сь­ким ке­рів­ниц­т­вом, не під­ні­меть­ся ру­ка ки­ну­ти туз­лин­сь­кий кош­то­рис на стіл пе­ре­го­во­рів у Крем­лі. За­те — у виг­ля­ді пев­ної ком­пен­са­ції — на­ро­ди­ла­ся ідея пок­ри­ти в май­бут­ньо­му ці гро­шо­ві втра­ти. Ав­тор її — Мін­т­ранс. Суть за­ду­му: пог­ли­би­ти ту вузь­ку час­ти­ну про­то­ки між Туз­лою та дам­бою аж так, щоб пе­рет­во­ри­ти її на суд­ноп­лав­ний ка­нал. Не вик­лю­че­но, що для зруч­нос­ті тут бу­де вста­нов­ле­но шлю­зи.

      Про та­кі «пла­нів гро­мад­дя» ска­зав під час від­ві­дин ос­т­ро­ва ми­ну­ло­го тиж­ня мі­ністр тран­с­пор­ту Ге­ор­гій Кір­па. Кір­па не при­хо­ву­вав за­до­во­лен­ня, ад­же но­вий суд­но­хід­ний ка­нал не тіль­ки уне­мож­ли­вить ша­ле­ні — як­що та­кі ви­ник­нуть — ідеї ку­бан­сь­ких ко­за­ків тяг­ну­ти дам­бу до Туз­ли, а й дасть со­лід­ні гро­шо­ві над­ход­жен­ня. Ук­ра­ї­на від­так ма­ти­ме два ка­на­ли оба­біч ос­т­ро­ва — Керч-Єні­каль­сь­кий та но­вий, наз­ву яко­му, ска­зав мі­ністр уже ви­га­да­но — Туз­лин­сь­кий. Лоц­ман­сь­кий збір за про­хід су­ден, яс­на річ, ніх­то не зби­ра­єть­ся ді­ли­ти нав­піл із Ро­сі­єю. У ра­зі ре­а­лі­за­ції про­ек­ту це бу­де один із тих рід­кіс­них ви­пад­ків, ко­ли на кри­зі вда­єть­ся — в хо­ро­шо­му ро­зу­мін­ні цьо­го сло­ва — на­жи­ти­ся. А крім то­го, в та­кий спо­сіб Ук­ра­ї­на зак­ріп­лює ос­та­точ­но за со­бою цю час­ти­ну до­сі, на дум­ку ро­сі­ян, спір­ної те­ри­то­рії. Що це, як не пе­ре­мо­га?! Єди­ний ню­анс: ре­ак­ція ро­сі­ян на пла­ни Кір­пи сто­сов­но по­бу­до­ви но­вої суд­но­плав­ної ар­те­рії не­ві­до­ма на­ра­зі, а от­же, не­ві­до­мі й кон­т­р­за­хо­ди, які, на­пев­но, за­діє наш пів­ніч­ний су­сі­да.