Уже сьому осінь поспіль до Києва з різних куточків не лише України, а й інших країн світу з'їжджаються юні люди, з тонкими пальцями й осяйними поглядами, щоб позмагатися в «мордуванні» роялю. Слухаючи достоту віртуозну гру дітей віком від семи до чотирнадцяти років, навіть далеких від класичної музики людей пробирає дрож і руки покриваються «сиротами». Тому вжите мною слово «мордування» — це аж ніяк не іронія, швидше, добрий жарт. Адже наш земляк, всесвітньо відомий музикант Володимир Горовиць — теж був невиправним жартівником й до похилих літ залишався дитиною. Під час концертів маестро міг перервати гру і почати спілкуватися зі слухачами в залі, міг показати комусь язика...

На цю стрічку чекали. Хтось — у першу чергу студенти, молоді режисери — з нетерпінням: кліпмейкер Алан Бадоєв є одним із найвідоміших у цій професії, а тому його кінодебют був цікавим апріорі. Хтось — як-то старші колеги дебютанта — з недовірою, мовляв, що може назнімати людина, яка до цього фільмувала хіба що наполовину оголених співачок, які вихиляли стегнами перед камерою? Хтось — зізнаюся, і я також — з підозрою і навіть роздратуванням. Поясню чому. Кон'юнктура і мистецтво — речі несумісні. До того ж кон'юнктура тут узагалі виглядала якоюсь простроченою, адже «помаранчева» романтика — а судячи із заголовку, вона там мусить бути неодмінно — вже давно не актуальна. І, даруйте, вона вже просто набридла... Після перегляду доводиться визнати, що інтуїція мене підвела. Дебют у великій режисурі для Бадоєва, попри деякі шорсткості картини, вийшов більш ніж вдалим. І однозначно — перспективним. Принаймні на «Молодості» «OrangeLove», яка змагалася за «Скіфського оленя» у конкурсі повного метру, виглядала досить пристойно.

Хочте вірте, хочте ні, а недавно побувала я на засіданні Кабміну. Ну, скажімо так, у статусі невидимки. Крім усіх інших державних справ, говорилось там про... кіно. Чому б і ні? По-перше, за відомим висловом неудобозабиваємого Ілліча, це одне з найважливіших мистецтв. По-друге, найміністріших міністрів, тобто найсвідоміших державних мужів, обурив той факт, що Київський апеляційний суд скасував постанову Кабінету Міністрів № 20 від 16 січня 2006 року про обов'язкове дублювання, субтитрування чи озвучення іноземних фільмів українською мовою.

Коли стрес затягується занадто у часі та просторі — він рано чи пізно вибухне істерією. Багато хто знає це з власного досвіду, а в неділю цю закономірність продемонстрував фестиваль «Молодість», церемонія закриття якого відбувалася за якимсь дивним сценарієм, де домінували постійні накладки та недоречні імпровізації. Дев'ять днів напружених переглядів — конкурси, ретроспективи, презентації, «всенощні короткого метру» тощо — далися взнаки. Раз-по-раз плуталися ведучі Наталка Мосейчук та Анатолій Єрема. А втомлені члени журі, яких на фіналі з п'яти залишилося всього лише троє — Джон Ірвін, Володимр Войтенко та Олексій Герман-молодший, — хоч і розподілили, хто кого нагороджуватиме, але потім на сцені все «перегралося» і про сценарій довелося забути.