Днями в Полтаві на подвір'ї літературно-меморіального музею Володимира Короленка урочисто відкрили пам'ятник видатному письменнику, публіцисту і правозахиснику. Це погруддя з білого мармуру майже півстоліття тому виготовив скульптор Олександр Черницький. Але в запасниках музею воно пролежало 46 років! І лише завдяки небайдужим його працівникам та допомозі меценатів тепер уже мармуровий господар цього дому (нагадаємо, в садибі, яка згодом стала музейним комплексом, Володимир Галактіонович прожив більше вісімнадцяти років) звівся на постамент.
До речі, в такий спосіб фактично виконано постанову... Ради народних комісарів УРСР від 24 січня 1922 року, якою задля увічнення пам'яті митця передбачалося спорудити пам'ятник Короленку в Полтаві. Однак стосунки Короленка з комісарами та їхніми послідовниками не склалися навіть після смерті. Адже, з одного боку, комуно-більшовицький агітпроп одразу поспішив навести на літературні твори видатного гуманіста хрестоматійний глянець, включивши їх до шкільних програм, а з іншого — просіював крізь сито тотальної цензури його блискучу публіцистику.
Скажімо, в тих самих шкільних і вузівських підручниках, хрестоматіях ніколи не минали розвінчування письменником злочинів царизму на кшталт розстрілу повсталих селян у Великих Сорочинцях чи утисків «малих» народів Російської імперії. Водночас відтворені Короленком у його знаменитій епістолярній полеміці з більшовицькими вождями набагато страхітливіші злочини того-таки більшовизму (передусім червоний терор, масові розстріли без суду і слідства навіть потенційних політичних опонентів, членів їхніх родин чи просто випадкових людей-заручників) не просто замовчувалися. На ці твори в часи радянської імперії було накладено найжорстокіше табу на ознайомлення з ними.
Полтавці й досі з покоління в покоління передають спогади про те, як Володимир Короленко врятував їхніх родичів, знайомих, буквально вихоплюючи останніх із пазурів місцевої більшовицької «надзвичайки». Авторитет письменника-правозахисника був таким, що його слово «пробивало» тюремні мури і звільняло стражденних за лічені години до розстрілу. Особливо опікувався дітьми, котрі потрапили в страхітливі жорна того-таки червоного терору та громадянської війни й залишилися без батьків. Саме за його ініціативи восени 1918 року в Полтаві було засновано «Лігу порятунку дітей». Тож нерукотворний пам'ятник письменнику в місті, де він тривалий час жив і знайшов свій вічний спочинок, існував уже давно. Без жодних офіційних постанов і директив.
Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>
У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>
Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>
Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>
У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>
