Якось, проходячи між старими похованнями на Тернопільському цвинтарі, я натрапив на гробівець з написом на широкій плиті: «Генерального штабу генерал Євгеній Васильович Мєшковський, род. 13 лютого 1882 р. лицарсько поляг 9 липня 1920 р. від ран, одержаних у жорстокому бою з ворогом 6 липня 1920 року під Чорним Островом». У результаті пошуків виявилось, що це могила видатного військовика, соратника Симона Петлюри. Його дружина Єлисавета пройшла війну поряд iз чоловіком, будучи медсестрою українського війська. На еміграції в Парижі ініціювала створення бібліотеки ім. Симона Петлюри...
За словами співробітника української бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі, історика Василя Михальчука, пані Єлисавета в колі знайомих дуже часто згадувала, що найбільш болючою темою її чоловіка була зрада українського народу Юрія Коцюбинського та інших комуністів, які допомагали російській армії окупувати Україну. На початку січня 1918 р. Юрія Коцюбинського було призначено головнокомандувачем т. зв. Збройних сил Української Радянської Республіки, і на думку Мишковського, він є основним винуватцем злочинів Михайла Муравйова під Крутами та розстрілів багатьох українців у Києві. В дискусіях на цю тему Мишковський твердив, що «Коцюбинського та інших перевертнів москалі використають, а потім викинуть на смітник історії».

Шановна редакціє «УМ», прочитав статтю «Листи ветерана Герасимова» у газеті за 22 червня 2006 року. Георгій Герасимов пише про РВА, яка під командуванням генерала Власова воювала на боці нацистської Німеччини проти СРСР. Він звертає увагу на те, що історики і радянські, і сучасні замовчують про значну силу власовців на фронтах війни.