Ви мені — нічліжку, а я вам — фентезі

      Несподіваний поворот виявила «УМ» в історії про 11-річного хлопчика, якого врятували в суботу столичні працівники управління МНС. Нагадаємо,  рятувальники вчасно зняли малого з балкона — так хлопчик намагався спустися на землю з четвертого поверху. Бідолаху зняли неушкодженим, та ще й вислухали зворушливу історію: мовляв, сам він із Черкащини, а в Києві перебував на квартирі одного німого чоловіка віком 40—45 років, який бив його та примушував жебракувати на вулицях. Так, не витримавши чергового знущання, вів далі хлопчик, він захотів утекти, але через двері цього зробити не зміг, бо жорстокий «рабовласник» постійно їх зачиняв. Відтак нещасний зважився утікати через балкон.

      «УМ» вирішила дізнатися про подальшу долю хлопчика й з'ясувала, що історію про жорстоке знущання підліток... придумав. Як розповів начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх Оболонського райуправління мiлiцiї в Києві Валерій Богомолов, Толик (таке справжнє ім'я фантазера) приїхав до столиці у пошуках кращого життя з Черкащини. Тут він познайомився із Вадимом — з ним і потрапив до тієї квартири, з котрої Анатолій утікатиме згодом. Мешканець цього житла, глухонімий інвалід, підгодовував малолітніх жебраків, дозволяв ночувати. Толик із Вадимом, скориставшись гостинністю господаря притулку, залишилися на ніч. А зранку Анатолій прокинувся один у квартирі, двері були зачинені, тому він і вирішив «вийти» через балкон. А тут — рятувальники. Довелося Толику «з ходу» придумувати зворушливу історію. І вийшло це в нього, слід відзначити, непогано — дорослі й справді пройнялися.

      За словами Валерія Миколайовича, обох хлопчиків направили в районний притулок для неповнолітніх. Столичного Вадима поставлять на облік, а «казкаря» Анатолія, ймовірніше, відправлять на батьківщину.     

      Як розповiли кореспонденту «УМ» сусіди свіжоспеченого «рабовласника», 40-річний Ігор, глухонімий інвалід, живе в будинку на Дніпроводській вулиці вже близько п'яти років. Десь півтора року тому він почав підбирати безпритульних дітей, годувати їх та утримувати в себе на квартирі. Мешканці дому кажуть, що раніше Ігор зловживав алкоголем, проте останні кілька років ніхто його п'яним не бачив, і зі своїми «підопічними» він спілкувався нормально. Самого благодійника кореспондент «УМ» зустрів на сходах: середнього зросту чоловік, дуже худий і виснажений хворобою, ходить повільно, опираючись на палицю. Один його вигляд викликає сумніви, що він міг знущатися над двома і більше хлопцями (а на квартирі в Ігоря їх буває до п'яти). Розмову з ним довелося вести на папері. З'ясувавши, чого від нього хочуть, запросив нас до своєї однокімнатної квартири. Помешкання скромне: дві канапи, телевізор із ігровою приставкою.

      Із приводу того, що сталося, Ігор розповів (чи то пак, написав) наступне:

      — Буває, до мене приходять безпритульні, поїсти, помитися, пограти на приставці. Толика я з його другом знайшов під клубом «Квартал», привів їх додому, щоб нормально поїли. Коли розговорилися, дізнався, що вони обидва втекли з дому. Хотів їх відправити до притулку, у мене там знайомі є. Але один втік одразу, другого я закрив удома. А він із балкона зліз на третій поверх.

      — Толик сказав, що тут з нього знущалися. Це неправда?

      — Звісно ж, ні. Я примушував їх їсти, ось і все. Подумайте самі, якби з нього знущалися, чи приходили б до мене інші?

      — Чому ви їх підбираєте. Вам жаль? Ви віруюча людина?

      — Ні, справа не в тому, що я вірую. Просто коли діти пропадають, важко дивитися. Ви знаєте, скільки їх на вулиці?

      — Ви їх годуєте за свої гроші чи вам хтось допомагає?

      — За свої. На пенсію. Та ще мама допомагає.

      — Ви знаєте, чому втік Толик?

      — Казав, що його батьки били. Але, як на мене, брехав. У нього нормальні батьки, або я нічого в цьому не розумію.