«УМ» — 15!

04.07.2006
1991

      На хвилі розвитку комсомольської преси — більш вільнодумної, ніж «офіційна» комуністична, — в надрах ЦК Компартії УРСР визріває геніальний план: створити свою, комуністичну молодіжну республіканську газету. Для втілення цього завдання в життя підшукується група товаришів, якi пройшли школу офіціозу «Радянська Україна», на чолі з 35-річним Михайлом Дорошенком. Назва «Україна молода» — плід фантазії власне Михайла Івановича. Перший логотип розробив відповідальний секретар Олександр Саліков.

      На журфаці Київського держуніверситету відбувається вербування студентів випускного, 5-го, курсу. Серед «рекрутованих» — Олена Зварич, Ірина Чемерис, Алла Єрьоменко, Мар'яна Олійник, Світлана Расторгуєва, Сергій Маловічко... Більшості журналістів новостворюваної газети — 23 роки, середній вік працівників видання ненабагато більший. Молоді амбітні люди рвуться в бій в умовах ескалації гласності та загострення національно-визвольної боротьби. Їм обіцяють, що нове мас-медіа матиме формат (хоча чи послуговувалися тоді такими словами — «медіа», «формат») приблизно такий, як у російського «Собеседника», суперпопулярного додатка до прогресивної тоді «Комсомолки». Періодичність виходу — така ж, раз на тиждень, щоп'ятниці.

      І ось у ніч із 3 на 4 липня у видавництві «Радянська Україна» відбуваються довгоочікувані пологи. Перший номер «України молодої» виходить у світ. Його появу відзначили в кабінеті редактора; новонароджену газету обмили шампанським. Тираж — 9 тисяч — розходиться по кіосках «Союздруку».

      Мда, це не дуже схоже на український «Собеседник». Звісно, гірше, ніж очікували журналісти-максималісти. В номері — передрук інтерв'ю Леоніда Кравчука французькій газеті «Монд», анонс появи Спілки молодих комуністів, розповідь про з'їзд Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників, розповідь про Батурин із його занедбаним гетьманським палацом, підбірка віршів авангардних поетів, одне оповідання — «Кремль діда Василя» тощо... Але — за роботу, товариші. Якість вашого видання залежить передусім від вас. Та й уже з перших чисел газети відчувається намагання привнести свіжий струмінь на ринок українських радянських ЗМІ. Скажімо, прикольна й цікава за наповненням рубрика «Парад маразмів» успішно дожила до наших днів. Крім усього іншого, є новації і в технологічному процесі: тексти хоч і пишуться від руки, а потім передруковуються машиністками для вичитки, але після цього з ними працюють справжні радянські комп'ютери, а верстається газета — перша в Україні — на ленінградській системі АСПТІ, з уникненням застарілої технології високого друку. Верстка, звісно, далеко не ідеальна, але цікава. Водночас, дивлячись на все це з висоти ІІІ тисячоліття, дивуєшся: як можна було робити цікаву газету без інтернету? Замість нього тоді були паперові стрічки агентства РАТАУ, перейменованого згодом на ДІНАУ й «Укрінформ».

      Цікавий і час, у якому газета стає на ноги. Стає і... одразу позбувається своїх засновників із ЦК КПУ, скориставшись революційною ситуацією, переворотом у Москві та спантеличеністю з приводу ГКЧП у Києві. У серпні «Україна молода», як і Україна загалом, обирає свободу. Про колишню належність до компартійних ешелонів ще довго нагадуватимуть недоброзичливці, заздрісники та... щедро розтиражовані бланки внутріредакційних документів.

      Політика видання в рік перших президентських виборів базується на плюралізмі, подачі різних думок та відвертих симпатіях до української незалежності.

      У ході першої передплатної кампанії на наступний рік серед майбутніх читачів розігрується перший автомобіль — «Таврія». (Забігаючи наперед, варто сказати, що загалом за перші роки існування «УМ» підтримала читацькі маси чотирма «Тавріями» із ЗАЗу та однією «Волинянкою» з ЛуАЗу.)

1992

      Такий незвичний для ринку українських ЗМІ хід розганяє тираж «України молодої» до 70 тисяч. Газета вже тоді отримує ядро своїх постійних прихильників. Вони залишаються з «УМом» ще й через те, що в умовах неймовiрної інфляції редакція не проводить «дооцінку» передплатної вартості, як це робить більшість інших видань.

      Крім того, тепер газета виходить уже двічі на тиждень.

      Другий колір друку (окрім чорного) тоді вважається справою непринциповою, й велике слово «Україна» на першій шпальті виходить не лише синім, як було вирішено спочатку, а й зеленим, червоним, оранжевим, фіолетовим тощо. Трапляються й переходи на монохромний стиль — усе чорним по білому.

      Найближча «гаряча точка» — Придністров'я, яке «УМ» уперто називає лише Наддністрянщиною, і не ПМР, а НМР, — стає об'єктом справжнього паломництва наших журналістів. На війну їздять Олег Єльцов, Дмитро Мосієнко, Ірина Чемерис, по приїзду показують гільзи, фото, розповідають у прокурених кабінетах та на шпальтах, як кулі свищуть буквально біля скронь. Симпатії — більше на боці антимолдовського Тирасполя.

      Газету бере під крило Міністерство молоді й спорту, очолюване тоді Валерієм Борзовим.

1993

      «Україна молода» починає все більше «кусати» Леоніда Кравчука, поступово переходячи в опозицію до Президента, який надто багато ходить «між крапельками».

      Черговий стрибок попиту на «УМ» пов'язаний із публікацією газетного «мила» під назвою «Мерісабель» — вигаданого продовження телесеріалу «Багаті теж плачуть». Читачі сприймають творчість такого собі Рудольфо Фореса (альтер-его Олени Зварич) за чисту монету й чекають наступної газети, як манни небесної. Київські кіоскери вивішують ці номери «України молодої» на видних місцях останніми шпальтами назовні — саме там друкуються 14 подач «Мерісабелі».

      Улітку також на останній сторінці з'являється перший кросворд від Бантини (хобі Дмитра Лиховія).

1994

      Михайло Дорошенко їде від «України молодої» на першу «незалежну» Олімпіаду, — зимову, в норвезькому Ліллехаммері передає репортажі про звитяги Оксани Баюл та її потяг до цукерок «M&M's».

      Ставка редактора «УМ» на кандидата в президенти Івана Плюща (тоді — спікера ВР) не спрацьовує. Главою держави стає екс-директор «Південмашу», екс-Прем'єр Леонід Кучма. «Україна молода» впродовж виборчої кампанії критикувала його за «русофільські» погляди й зустрічає інавгурацію Кучми різкою статтею Дмитра Лиховія «Прецедент України».

      Однак уже в липні до Михайла Дорошенка, який у себе на дачі в безтурботно ловить коропів, приїздить Дмитро Табачник. Тоді ще ніхто не знає, що Дмитро невдовзі стане главою Адміністрації Президента, а Дорошенко працюватиме на Банковій прес-секретарем і керівником прес-служби Кучми. Редактор довго думає, але зрештою зважується. Газета проводжає його заголовком із Рильського: «Вміє розставатись той, хто вмів любить». М.І.Д. залишає шлях для відступу в «УМ» і надійні тили.

      У газеті відбуваються вибори нового редактора. «В.о. Дорошенка» на час його відсутності стає Сергій Сай-Боднар, доти — заступник головреда. З великою перевагою Сай переміг іншу кандидатку, також заступницю редактора Ларису Остролуцьку.

      Як у кожній «нормальній» українській організації, після такого повороту в «УМ» відбувається розкол, тобто «відкол». Ті, хто зазнав поразки, невдовзі йдуть із редакції.

      А «Україна молода» надовго потрапляє в орбіту Леоніда Кучми, журналісти активно літають разом з Л.Д. на крилах закордонних та внутріукраїнських візитів.

1995

      Стали традицією зустрічі в редакції із керівниками провідних міністерств та відомств України.

      Відбувається розрив із Мінмолодьспортом. Ображене відомство в стилі класичних розлучень забирає з нашої «хати» подароване майно. Найдорожчий експропрійований предмет — кольоровий телевізор.

      У березні газета дістає кілька «Макінтошів», шляхом проб та помилок створює власний комп'ютерний центр і надалі верстається власними зусиллями. Востаннє змінюється логотип «УМ»; відтепер наша «шапка» — синього кольору.

      Перша смерть журналіста «УМ»: від серцевого нападу помирає загальний улюбленець 48-річний Борис Нартовський, завідувач відділу спорту. Вічна пам'ять.

      Двоє журналістів отримують в редакції перші однокімнатні квартири.

      Газета починає виходити тричі, а до кінця року — й чотири рази на тиждень.

      Звільнившись із посади прес-секретаря Президента, в жовтні на пост редактора «України молодої» повертається Михайло Дорошенко.

1996

      Уявши на озброєння гасло «Що не день - то добрий день», «УМ» починає виходити п'ять разів на тиждень. Також газета реорганізується в акціонерне товариство.

      За результатами передплатної кампанії з пільговою ціною для учнів та студентів «УМ» отримує найбільший поки що у своїй історії тираж — близько 220 тисяч.

      На святкування 5-річчя газети в ресторан готелю «Національний» приходить Прем'єр-міністр Павло Лазаренко, який на той час уже переважив за впливовістю Президента Кучму. Царський подарунок від Павла Івановича — ще одна однокімнатна квартира.

      Уперше виходить у світ шпальта «Ля-ля-фа».

1997

      Журналістка «УМ» Олена Зварич пише репортаж із Чечні, де щойно закінчилася чергова серія бойових дій і відбувається інавгурація новообраного президента Масхадова.

      У жовтні «УМ» друкує «бомбу» — статтю Данила Іваніва «Птахи гнізда Дніпропетрова». Це перший із серії матеріалів, які викривають корупційні діяння вже відставленого Павла Лазаренка на посаді Прем'єр-міністра. Ця назва стає усталеною для позначення лазаренківського клану багатьма іншими ЗМІ. Павло Лазаренко подає до Радянського райсуду перший із серії позовів проти «УМ». (Їх було ще багато, але всі позови Павло іванович відкликав у переддень Помаранчевої революції, в жовтні 2004 року, — аби не чинити на вже любу йому на той час газету додатковий тиск.)

1998

      Позов проти «УМ» подає «громадівка» Юлія Тимошенко. Вона незадоволена статтею «Великомучениця Юля», в якій ідеться про нібито неправомірне отримання Ю.Т. нагороди УПЦ Московського патріархату, а головне — колажем, на якому голова Юлії Володимирівни вставлена на плечі великомучениці Варвари. Тимошенко вимагала 1,5 млн. компенсації, а суд постановив виплатити зрештою лише 5 тис. грн. Ми були змушені...

      На березневих парламентських виборах «УМ» нічтоже сумняшеся закликає підтримати НДП, Народний рух, «Реформи і порядок», «Національний фронт».

      Невдовзі «УМ» програє другий і останній суд, за яким, окрім спростувань, слід виплатити потерпілому певну суму моральних збитків. Знову-таки 5 тисяч гривень у нас виграв Петро Симоненко (хоча вимагав 1,5 млн.), а привід для позову був ну дуже смішний: у номері за 1 квітня «Україна молода» надрукувала жартівливий вигаданий лист, у якому жіночка з Маріуполя пише в Київ, у ЦК партії, такому собі Петі без прізвища й нагадує про їхні амурні пригоди в молоді роки.

      Ще один суд — проти Євгена Марчука, якого ми порівняли з Кальтенбруннером, — восени закінчується мировою угодою.

      Газета змінює форму власності — тепер це ПП «Україна молода». Власник — він же редактор.

      Як і майже повсюдно по Україні, в «УМ» виникають хронічні борги із зарплат. Іноді зароблене не виплачується по два місяці.

1999

      Шириться практика судових позовів проти нашої газети... За статистикою від 1997-го до 2006 року, їх було 39. Найбільше — від Павла Лазаренка (5), від «Промінвестбанку» — 2, були також від пп. Антоньєвої, Развадовського, Червонія, Засухи, Журавського, Скопенка, Долганова, ФК «Динамо» та ін.

      Михайло Дорошенко «шабашить» у штабі кандидата в президенти Леоніда Кучми. Після його перемоги разом із Даниловичем обіцяє «іншого Кучму».

2000

      Телефонне повідомлення про замінування редакції. Приїзд спецпідрозділів МВС із собаками, обшуки, евакуація працівників. Бомбу не знайшли.

      Відбувається перший конкурс «Обличчя України». Читачки «УМ» присилали до редакції свої фото, їх друкували на останній шпальті, потім відібрали фіналісток і на святі чергової річниці газети шляхом загальноредакційного голосування визначили дівчину, яка може вважатися уособленням краси всієї країни. Нею стала старшокласниця з Рівненщини Наталка Станіславська. (У наступні три роки конкурс «Обличчя України» проводили ще двічі.)

      На «ПодіУМ» до редакторського кабінету приходить Прем'єр-міністр Віктор Ющенко. Дізнавшись про візит глави уряду, видавництво «Преса України» проводить екстрений ремонт у коридорах «УМ» і навіть у прилеглому чоловічому туалеті. На підлогу в кабінет редактора дарують палас.

      Дмитро Лиховій упродовж вересня працює спецкором на Олімпіаді в Сіднеї.

      З початком акції «Україна без Кучми» «УМ» переходить на опозиційні антикучмівські рейки.

2001

      Справа Гонгадзе й касетний скандал, які стали лейтмотивом «УБК», — мірило честі для всіх українських ЗМІ. Кореспонденти «УМ» беруть активну участь в опозиційних маніфестаціях та відображають їх перебіг на сторінках газети. Упродовж усього дня 9 березня Дмитро Лиховій перебував у гущі подій, походів, зіткнень та громадських зібрань, а впродовж усієї наступної ночі їздив у машині Олександра Мороза по київських СІЗО, розшукуючи незаконно арештованих студентів. Увесь цей екслюзив побачив світ у наступному номері «УМ».

      Після відставки Віктора Ющенка з посади глави уряду «Україна молода» друкує списки депутатів, які голосували за звільнення народного Прем'єра.

      Переживаємо період явного психологічного занепаду. На 10-річчя в «УМ», яке святкуємо в ресторані готелю «Національний», представники влади не приходять. Зате є Віктор Ющенко.

2002

      Опозиція rulez! На парламентських виборах ми підтримуємо «Нашу Україну» та Блок Тимошенко. Ніби перемагаємо. Але більшість — не наша, й осінні акції «Повстань, Україно!» результату не дають. Хоча ми і морально, і фізично з «повстанцями», а кореспондет відділу політики Наталія Лебідь навіть перебуває в наметах на вулиці Лютеранській, коли ці самі намети зносить спецназ.

2003

      Затишшя перед бурею. Триває підготовка до головних президентських виборів.

      Команда «УМ» займає передостаннє місце на турнірі ЗМІ з міні-футболу.

2004

      Рік революції — цим усе сказано. 27 травня відбувається перше засідання у справі, затіяній проти «УМ» та нашої журналістки Олени Зварич ставлениками тодiшнього режиму, журналістами Валерієм Воротніком та Марією Самбур. Вони вимагали навіть призупинити вихід газети. Підстава — компрометуюче щодо Воротніка та Самбур інтерв'ю з Сергієм Шолохом, одним із фігурантів касетного скандалу. (Процес закінчився майже через два роки — Шевченківський райсуд не задовольнив жоден із пунктів вимог позивачів.)

      Михайло Дорошенко бере участь у багатьох передвиборчих поїздках Віктора Ющенка.

      Вибори. Журналісти «УМ» працюють спостерігачами самі. Крім того, редакція видає кілька десятків тисяч тимчасових кореспондентських посвідчень для легітимної роботи на виборчих дільницях активістам «Нашої України», «чорної» й «жовтої» «Пори», «Студентського братства», інших опозиційних організацій.

      Отримуємо прострочений позов від Віктора Януковича за фактом публікації «Біг-морди». Справа доходить до Верховного Суду, який уже в грудні визнає рацію «України молодої».

      Додаткові тиражі газети з репортажами з Майдану розходяться серед учасників Майдану. Журналісти «УМ» чергують удень і вночі на вулицях, в наметах, в парламенті, в Українському домі, в інших місцях мешкання та зібрань революціонерів. На Хрещатику стоїть «іменний» намет «України молодої», працює корпункт, у якому живуть наші Володимир Семків та Петро Троць...

      Ми перемогли! Новий рік святкуємо в «Мандарин-плазі».

2005

      Михайло Дорошенко відмовляється від пропозицій зайняти крісло у виконавчій владі й залишається редактором «УМ» та за сумісництвом позаштатним радником Президента.

      У травні «Україна молода» перша з мас-медіа бере велике інтерв'ю у Віктора Ющенка за підсумками першого відрізку його роботи на посаді Президента України.

      Кореспондентка «УМ» Дарина Горова визнана оргкомітетом найкращою журналісткою за висвітлення конкурсу «Євробачення» в Києві й нагороджена ноутбуком.

2006

      Уперше виходить у світ і обмивається постноворічним шампанським 24-сторінковий (п'ятничний) номер «УМ».

      Білоруського власкора «України молодої» Тетяну Снітко в ході невдалої спроби «революції» кидають за грати СІЗО. Перед тим вона видала серію репортажів із мінського «Майдану», опісля — описала пенітенціарні особливості режиму Лукашенка.

      Акредитований на чемпіонаті світу з футболу кореспондент «УМ» Андрій Фоменко впродовж місяця строчить репортажі з Німеччини.

Далі буде...

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>