За наметом нічого не видно

      Чи можна в центрі міста звести капітальну споруду так, щоб будівництва ніхто не бачив? Відповідь: «Можна, якщо це місто — Луганськ». Щоправда, експеримент, який провів підприємець В.О. (оскільки справа до суду ще не передана і навіть невідомо, чи її взагалі буде порушено, ім'я та прізвище головного героя не називаю; зазначу лише, що звучать вони суто по-вірменськи), стовідсотково чистим назвати не можна: його довелося перервати з незалежних від «дослідника» причин. Однак напрямок він обрав правильний...

      У Луганську, як і скрізь по цивілізованих країнах, з настанням теплої пори року сотні підприємців відкривають літні кав'ярні, пивнички тощо. Зрозуміло, що найбільше цінуються майданчики в центральних районах і в місцях масових гулянь городян. У цій сфері можна спостерігати неабиякий технічний прогрес: якщо раніше достатньо було завезти кіоск і поставити пластикові столи та стільці, то останні пару років центр Луганська влітку прикрашають доволі цiкавi за формами і великі за розмірами брезентові намети. Навіть із прозорими вікнами. От такий чудовий намет і відкрив цьогорічного травня В.О., і не деінде, а просто у сквері навпроти будівлі обласної держадміністрації. Але з настанням осені чомусь не поспішав згортати свій «палацо». Так він і червонів під каштанами, листя з яких уже встигло осипатися.

      Мабуть, архітектурний нагляд неодноразово нагадував підприємцю телефоном і письмово, що його споруда місто вже не прикрашає. Той усе тягнув, і невідомо, чи хтось із конкурентів його «здав», чи то чиновникам міськвиконкому набридла неслухняність норовливого підприємця, — служиві попрямували на майдан особисто. Зазирнули під запону намету... і обімліли: виявляється, брезент давно слугував маскуванням будмайданчика. За час після закінчення сезону невідомі будівельники встигли не лише звести стіни аж під стелю, зі справжніми пластиковими євровікнами, вони навіть уже підключили майбутній заклад масового харчування до водопроводу та каналізації. Зсередини стіни теж були замасковані таким самим червоним брезентом, як і ззовні, однак товщина стін iз цієї точки спостереження була помітнішою.

      Припускають, що робота в наметі кипіла переважно ночами, причому, швидше, до електромережі В.О. також підключився таємно (ну не питати ж дозволу на легальне електропостачання підпільного будівництва). Тепер, як обіцяє міськвиконком, точніше, його інформаційна служба, споруду буде демонтовано, а на цьому місці з'явиться фонтан. Однак важко не задатися питанням: невже меткий вірменин зводив свою кав'ярню зовсім без «даху». Тобто — без «криши»? Адже на щось (чи на когось) він мав сподіватися.