І знову полку законотворців прибуло... Що ж, якщо СБУ пише законопроект «Про моніторинг телекомунікацій», який додасть цій службі нові «всепроникаючі» можливості, якщо під головуванням Геннадія Васильєва (з його «генпрокурорством» на обрії) створюється новий, зручний передусім для автора варіант Кримінально-процесуального кодексу, то немає нічого дивного чи несподіваного в тому, що за перо врешті-решт взявся Сергій Ківалов — голова Вищої ради юстиції України. Про що його законопроект? Звісно ж, про Вищу раду та про себе, її голову. Відтак, з якого із цих двох сюжетів почати — навіть і не знаєш.
І все-таки, мабуть, як прелюдія — кілька слів про Вищу раду юстиції. Ця інституція зібрала свою інформаційну данину повною мірою, достатньо часто з'являючись на сторінках друкованих та інтернет-видань, і на сторінках «УМ» у тому числі. Тож довгих презентацій ВРЮ не потребує. Асоціативний ряд, розпочатий її назвою — «Вища рада юстиції» — обізнаним читачем з легкістю буде доповнений щонайменше двома позиціями: по-перше, справою судді Василенка, по-друге, незаконним сумісництвом двох посад, яке здійснює голова ВРЮ Сергій Ківалов.
Обставини у справі Юрія Василенка широко відомі: невдовзі після порушення ним кримінальної справи проти Леоніда Кучми (ця акція, на жаль, не мала жодного логічного завершення) ВРЮ ініціювала подання до Верховної Ради, яким просила Василенка з посади судді Київського апеляційного суду звільнити. В контексті цієї події прибічники опального судді, деякі діячі від опозиції невтомно нагадували Сергію Ківалову, що перш ніж давати жорсткі оцінки чужим вчинкам, слід було б упорядкувати власне життя і власну трудову біографію. І визначитись нарешті, яку з двох рад він обирає — Верховну Раду (до складу якої Ківалов входить як позафракційний депутат) чи Вищу раду юстиції (на керівництво в якій він претендує). Бо з чинним законодавством його бажання бути одночасно в двох кріслах, м'яко кажучи, дисонує.
Усі поради і всі присоромлення від колег по парламенту Ківалов пропускав (та й продовжує пропускати) повз вуха. А тим часом з'явилася інформація ще й про те, що Сергій Ківалов на незаконних підставах видає випускникам Одеської юридичної академії дипломи про вищу освіту, не будучи ректором цього вузу і не вступаючи з академією у трудові відносини. Утiм, перераховуючи свої регалії, Сергій Ківалов скоро, мабуть, додаватиме до їхнього довгого списку, як король з казки Євгена Шварца, «...почесний святий, почесний Папа Римський» абощо.
* * *
Отже, тезисно — про законопроект, внесений Сергієм Ківаловим для розгляду в першому читанні на сесії Верховної Ради. В першу чергу слід зазначити, що творіння Ківалова скероване на те, аби остаточно підпорядкувати українські суди Вищій раді юстиції. Зрозуміло, що й зараз представники Феміди достатньою мірою залежні від ВРЮ, але у законопроекті завуальовано йдеться про фактично повну узурпацію влади з боку Вищої ради. В разі його проходження через сесійну залу теперішня залежність суддів та рішень, які ними приймаються, від настроїв Вищої ради посилиться разів у сто. І щоб не бути голослівними, зупинимося на наступних моментах.
1. ВРЮ буде надано право приймати рішення про більш жорсткі покарання щодо суддів. Вища рада й зараз може відкрити дисциплінарне провадження відносно судді (у межах її повноважень — розглядати скарги суддів на незаконні стягнення, накладені на них Вищою кваліфікаційною комісією суддів та затверджувати дані стягнення або ж скасовувати їх). За задумом же Ківалова, Вища рада юстиції буде одноосібно вирішувати, клопотати їй перед Верховною Радою щодо звільнення судді чи на перший раз «помилувати» його. Зайве підкреслювати, наскільки слухняними та сумирними повинні стати люди у суддівських одностроях, аби одного чудового дня не побачити власне прізвище у чорних списках кандидатур, яких ВРЮ прирікатиме на пошуки нової роботи.
2. На допомогу представникам ВРЮ новим законопроектом започатковується система інспекторів, які матимуть можливість знайомитися у судах з усіма справами, що привернуть їхню увагу. Більше цього, вони наділятимуться повноваженнями вимагати від суддів будь-які пояснення тощо. Таким чином, остаточній профанації буде піддано вже й без того знівельоване українськими реаліями положення про незалежність суддівської гілки влади. Натомість зросте каральний апарат ВРЮ з його важелями впливу на суддів.
3. Ключові рiшення (у тому числі й рішення відносно звільнення суддів) у разі, коли дітище Ківалова набуде статусу закону, прийматимуться всього лише шістьма голосами членів ВРЮ. І це при тому, що кількісний склад ВРЮ становить 20 осіб. Тобто для затвердження необхідного вердикту не буде потреби навіть у простій більшості голосів: аби лише шестеро достойників від ВРЮ зголосилися підтримати ту чи іншу ідею.
4. У проекті Ківалова йдеться також про перегляд системи призначення членів ВРЮ. Він обстоює думку про те, що ефективнішою була б схема, за якою десять з двадцяти представників Вищої ради призначатимуться Президентом, а решта — парламентом (читай: парламентською більшістю, прирученою та пригрітою тим же таки Президентом).
5. Крім цього, члени ВРЮ матимуть можливість обиратися повторно. Раніше закон про Вищу раду юстиції подібного не допускав. Що це як не лобіювання гарантії бути завжди оточеним «своїми» людьми?
6. Голова ВРЮ, згідно з законопроектом Ківалова, може бути представлений особою, що працюватиме на цій посаді на «громадських засадах». Подібне хапання за облюбоване крісло можна вважати доволі незграбним ходом. Насправді хіба що прибульцю з іншої планети не зрозуміло, що це положення автор прагне протягти винятково для самого себе, щоб так само, як і зараз, залишатися одночасно і депутатом, і головою ВРЮ. Незрозуміло лише те, як Ківалов збирається підписувати власні рішення? «Той, що займає посаду на громадських засадах»? Але ж ВРЮ — це важливий державний орган, а не клуб любителів сіамських котів...
Цікавий закон написав Сергій Ківалов, ніде правди діти. Але справжня інтрига почнеться, коли його розглядатиме Верховна Рада. Чи проголосують за нього парламентарії — невідомо, відомо лише, що насуваються президентські вибори з їхніми обов'язковими тоннами скарг на діяльність виборчих комісій тощо. Маріонеткові судді на цей час країні ой як знадобляться...
З депутатського запиту Степана Хмари, фракція БЮТі:
«Мною як народним депутатом України отримана інформація про факти, які можуть свідчити про порушення конституційного права громадян України на освіту. Йдеться про видачу дипломів невстановленого зразка про закінчення Одеської національної юридичної академії. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року за номером 1260, диплом спеціаліста та магістра підписується керівником вузу — ректором. Підписання диплома будь-якою іншою особою цим нормативно-правовим актом не передбачено.
Проте, за наявною інформацією та документами, впродовж 1998—2003 років дипломи про освіту, здобуті громадянами в Одеській національній юридичній академії, підписує С.В.Ківалов. При цьому в таких документах статус Ківалова позначається як ректора зазначеного вузу, хоча ректором він не є. Не виключено, що в цей час він підписував також документи, які стосуються кадрових та фінансових питань академії.
Водночас, починаючи з 1998 року, С. В. Ківалов є народним депутатом України. Відповідно до Конституції України (ст. 8) та Закону України «Про статус народного депутата України», народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. За таких обставин С. В. Ківалов не може обіймати (бути обраним та перебувати на ній) посаду керiвника Одеської національної юридичної академії на підставі Закону України «Про вищу освіту».
Згідно з інформацією Одеської національної юридичної академії, Ківалов С. у трудових відносинах з учбовим закладом не перебуває. Щодо повноважень президента юридичної академії, то вони встановлені п.п. 30-4.31 статуту Одеської національної юридичної академії і не передбачають будь-яких функцій зі здійснення керівництва цим учбовим закладом. Отже, С. В. Ківалов не є керівником юридичної академії.
У зв'язку з цим виникають важливі запитання, зокрема: наскільки правомірним є підписання дипломів про закінчення Одеської національної юридичної академії особою, яка не перебуває у трудових відносинах із цим навчальним закладом і не здійснює керівництво ним?».
Із заяви Олега Березюка, голови Київського юридичного товариства:
Законопроектом, внесеним С. В. Ківаловим, Ю. А. Кармазіним, М. В. Оніщуком та В. Ф. Сіренком, передбачається вилучення із Закону «Про Вищу раду» норми, у якій йдеться про те, що голова ВРЮ обирається терміном на три роки без права переобрання. Це означає, що одна особа зможе займати посаду голови ВРЮ безстроково. Зрозуміло, що це буде сприяти концентрації влади у ВРЮ в руках однієї людини та збільшувати залежність членів Вищої ради юстиції від керівника цього органу.
Автори законопроекту пропонують розширити і повноваження самої Вищої ради, надавши цьому органу право вносити подання про звільнення суддів з адміністративних посад, але з юридичної точки зору цього робити не можна, адже Конституцією України ВРЮ таким правом не наділена. Введення такої норми буде суперечити і Закону України «Про судоустрій України». Законопроект містить ще низку цікавих нововведень. Зокрема, зміненим може бути порядок дострокового припинення повноважень члена ВРЮ. За порушення присяги або скоєння аморального вчинку рішення про припинення повноважень члена ВРЮ буде приймати сама Вища рада юстиції, а не орган, який призначив члена ВРЮ і перед яким він має бути відповідальним. Вражаючим є той факт, що для прийняття рішення достатньо буде заручитись підтримкою лише 6 із 20 членів ВРЮ.
У результаті таких нововведень і члени Вищої ради юстиції, і судді, і працівники прокуратури змушені будуть діяти, враховуючи позицію лише однієї людини — голови ВРЮ. Отже, зацікавленим у прийнятті такого законопроекту має бути передусім один із авторів цього законопроекту — народний депутат України Сергій Ківалов. Крім всього іншого, ухвалення цього законопроекту дасть можливість узаконити всі ті порушення законів, що були допущені в діяльності ВРЮ за часів його головування».
Із законодавчих положень про Вищу раду юстиції:
Вища рада юстиції — це структура із повноваженнями рекомендувати призначення суддів або звільнення їх із посад, наглядати за діяльністю суддів та прокурорів, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду та суддів вищих спеціалізованих судів та деякими іншими функціями. Покликання ВРЮ, таким чином, полягає у тому, щоб виступати в ролі третейського судді між служителями Феміди та громадськістю неупереджено та об'єктивно.
Крім цього, важливим моментом є тлумачення посади голови Вищої ради юстиції. Так, згідно з пунктом 3 статті 19 закону про Вищу раду, чітко визначено, що голова ВРЮ, його заступник та секретарі секцій працюють на постійній основі, крім того, вони є державними службовцями. Включно із головою Вищої ради ВРЮ налічує 20 членів. Закон також визначає, як повинен формуватися склад ВРЮ. Квота у кількості трьох осіб надається з'їзду суддів, з'їзду адвокатів, представникам науково-юридичної громадськості, Верховній Раді, Президенту, прокуратурі (остання, згідно зі 131-ю статтею Конституції, делегує до Вищої ради двох представників). За посадами до складу ВРЮ входять також Голова Верховного Суду України, Генпрокурор і міністр юстиції.
