Голодомор: дзвін воскресіння

      У переддень Дня жалоби Президент Віктор Ющенко у своїх виступах просив кожного громадянина України вшанувати пам'ять загиблих у час Голодомору — хвилиною мовчання і запаленням свічки. 26 листопада по всій Україні відбулися пам'ятні заходи за участі керівників областей і районів. Майже в усіх храмах України відправили панахиди за загиблими, а в київському Михайлівському Золотоверхому соборі панахиду відслужили ієрархи християнських церков України, зокрема патріарх УПЦ КП Філарет та предстоятель УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Увечері на майданах міст і сіл люди запалювали свічки пам'яті. Так, до центру своїх міст прийшли по 5 тисяч львів'ян і харків'ян. У столиці на Михайлівській площі мітинг-реквієм був ще велелюдніший, адже на нього прибули представники з усіх областей України. «Я не чекав такого зібрання людей, — зізнався член Ради Асоціації дослідників Голодомору Руслан Морозовський, який упродовж багатьох років останньої суботи листопада приходить на Михайлівську площу, аби вшанувати жертви терору. — Хоча відчувається деяка заорганізованість, усі райони мають однакові вивіски, але надалі, коли люди з телебачення та газет більше дізнаються про вшанування загиблих, такі заходи стануть ще проникливішими. Бо багато людей уже зневірилися в тому, що коли-небудь жертви будуть вшановані».

      ЗМІ на диво активно висвітлювали тему Голодомору. Особливо перші канали Національного радіо та телебачення (де у зручний для глядачів час навіть показали фільм «Голод-33», знятий ще 1991 року). В Українському домі відбулася наукова конференція та кілька днів експонувалася виставка «Розгойдані дзвони пам'яті» (картини, фото, копії документів). На її відкритті Президент нагадав, що у трьох голодоморах, які пережила Україна, загинуло близько 15 мільйонів українців — більше, ніж під час Другої світової війни. У суботу вранці в пам'ять про них на Дніпрових схилах неподалік Аскольдової могили керівники держави, громадські й культурні діячі посадили кілька сотень кущів калини. З часом у цьому меморіальному гаю, де постане також Музей Голодомору, буде висаджено близько 10 тисяч кущів, кожен з яких символізуватиме конкретне село, що постраждало від голоду. «Там буде вся українська карта, ми не забудемо жодного українського села, — запевнив Президент. Віктор Ющенко зі своєю родиною також посадив калину. Калинові кущі власноруч посадили й інші керівники держави, зокрема Голова ВР Володимир Литвин, Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, глава секретаріату Президента Олег Рибачук, секретар РНБОУ Анатолій Кінах, київський мiський голова Олександр Омельченко.

      О 15.50, після поминального богослужіння, Президент України виступив з промовою, у якій подякував усім науковцям, журналістам, політичним в'язням, релігійним діячам, які розповідали світові про українську трагедію. «Згадаймо з вдячністю тисячі українців, які приймали у себе втікачів з-за Збруча, — сказав Віктор Ющенко. — Устами митрополита Андрея Шептицького вони били тривогу, повідомляючи світову громадськість».

      О 16.00 Президент оголосив загальнонаціональну хвилину мовчання. Задзвонили дзвони, і кожен, хто був на площі, зміг долучити свою запалену свічу до вражаючих візерунків на бруківці (перед відновленими в час незалежності собором та монументом княгині Ользі) — хрестів, зірок, стежин. «Уже ніхто і ніщо не перешкодить пробудженню національної пам'яті, — завірив кореспондента «УМ» перший заступник глави секретаріату Президента Іван Васюник. — Я родом із Західної України, з країв, які Голодомор не косив. Упродовж двох років, з 2003 по 2005-й, коли я, за ініціативою Віктора Ющенка, займався втіленням ідеї вшанування жертв Голодомору, ця трагедія пройшла через моє серце і через серце моєї родини, дітей. Я думаю, прийде час, коли кожен українець усвідомить, що тільки через пам'ять про минуле, про таку світову трагедію, як Голодомор, можна навчитися бути відповідальним за свою родину, державу».

      Стіна, що відділяла від поколінь правду про жах Великого голоду, стає все тоншою. Хоча, як зазначив Віктор Ющенко, «комуністична система досі не розкаялася в тому, що вчинила». Президент переконаний, що нерозкаяний гріх стає причиною подальших нещасть. Важливо також знати погляд духовних осіб. «Коли ми вшановуємо загиблих без врахування жертви Ісуса Христа і Христового Воскресіння, це має трагічний настрій, і він поглиблюватиметься кожного року, — каже отець Михайло Коваль. — Воскресіння є виходом з цієї глобальної ситуації. Вірою в Ісуса Христа і в його Воскресіння ми перемагаємо всякі жертви, які заподіяли вороги на наших землях. І коли поєднаємо жертви Голодомору з Христовим Воскресінням, — це буде оживлення цілого народу. Тоді не виглядатиме, що мільйони жертв пропали надаремне. Вони отримають спасенну цінність і радісне завершення у Воскресінні».