Один із класиків кіберпанку, американський письменник Брюс Стерлінг, розмірковуючи в новому романі Zeitgeist про межі зростання в шоу-бізнесі, передбачає його занепад і перевтілення в нову сутність. Початок цього перетворення ми або вже прогавили, або ще не помітили.

Минулого тижня, випадково завітавши до рідного незакінченого інституту, я була просто вражена: у половини дівчат-однокурсниць і навіть одного з хлопців безiменний палець правої руки прикрашала обручка. Відсутність на парах другої половини дівчат нашого потоку староста пояснював викладачам передшлюбними клопотами. Оце так! Тоді як я, поринувши у кар'єрний вир, словосполучення «особисте життя» вживала лише як форму майбутнього, мої подруги активно його влаштовували. І таки влаштували! Мої недолугі спроби наздогнати втрачене звелись — ні, не до приставання до всіх знайомих і незнайомих чоловіків із пропозицією руки, серця та інших життєво важливих органів, а до пошуку відповідей на запитання: «Чому?», «Чи не зарано?», «Чому саме зараз?».