Перший раут без «перших людей»

      «Бідному жениться  — і ніч коротка», — це про наше Міністерство культури.  Як тільки Міністерство придумало, призначило і підготувало пафосний, але правильний захід — перший дипломатичний раут програми «Мистецтво без кордонів», куди запросили всіх іноземних послів, акредитованих в Україні, культурних аташе, секретарів посольств, журналістів, як на владному олімпі приключилася міні-Помаранчева революція, і бенефіс Юлії Тимошенко на «Інтері» майже збігся в часі із виступом Національного оркестру народних інструментів під керівництвом Віктора Гуцала в філармонії. Без претензій до музикантів, але станом на вересень-2005 жоден народний артист Голлівуду не витримає конкуренції з Юлією Володимирівною. І раут не витримав, тим паче, що висока протокольність заходу — присутність на ньому в ролі господині першої леді Катерини Ющенко ( її фонд «Україна 3000» підтримав цю акцію) — теж зірвалася за дві години до початку: за словами Олександра Ляльки, о 17-ій Катерина Михайлівна повідомила організаторів, що не зможе бути присутньою,  а на 19-у чекали дипломатичний бомонд.  Втім є сумніви, що й за умов політичного штилю і присутності усіх 300 запрошених осіб, концерт оркестру народних інструментів і розпивання колекційних массандрівських вин в інтер'єрі вишивок, картин у стилі Петриківки і експозиції народних музичних інструментів можна було б вважати повноцінним раутом — приємним і корисним.

      Перший дипломатичний раут програми «Мистецтво без кордонів» — це той конкретний захід, який проілюстрував початок втілення зовнішньополітичної програми Міністерства культури і туризму.  В дусі програми діяльності уряду, в якій пріоритетний напрямок — євроінтеграція, Оксана Білозір сформулювала для свого міністерства стратегічний напрямок — міжнародна культурна діяльність. Головним апаратом для реалізації такого завдання в багатих чи розумних країнах є культурні центри, інституції, які пропагують свою культуру по всьому світу, не пропускають жодної нагоди гідно презентувати, показати, підтримати національний твір,  свого співвітчизника, які засновують програми і фонди для розповсюдження і, грубо кажучи, насадження свого мистецтва в інших країнах. За словами українських дипломатів в Італії, у наших посольствах  немає навіть такої посади як культурний аташе, і гроші в структурі посольських витрат на культурні заходи не передбачені, а створення системи культурних центрів є дорогим проектом. І хоча зараз Міністерство культури  впритул наблизилося до вирішення цієї проблеми і всіляко намагається лобіювати цей надзвичайно важливий і справді стратегічний напрямок, на інших рівнях інші люди прагнуть підпорядкувати майбутній вершковий пиріг собі. Йдеться про Українське агентство міжнародного розвитку, яке презентував Владислав Каськів. Досі до бідної пасербиці культури і діла нікому не було, досі жодна із структур, організацій, фондів і не подумала системно зайнятися культурною експансією в світах, аж  коли, здається, на всіх рівнях переконалися в необхідності такого кроку, і держава готова розкошелитися, знайшлися волонтери. Цю структуру добре було б узгодити і з МЗС, це як ніхто розуміє донька дипломата Ольга Костенко, заступник мiнiстра культури з питань євроiнтеграцiї. Якщо лобіювання створення системи культурних центрів «Український дім» — процес тривалий і планомірний, то знайомство дипкорпусу із національною культурою на своїй території — завдання організаційно й фінансово простіше, от і взявся державний центр мистецтв під проводом Валерія Куцевалова цю ідею втілити через щоквартальні дипломатичні раути. Автор ідеї, співробітник центру Олександр Лялька каже, що на таких світських заходах можна якнайкраще представити українську культуру, зацікавити дипломатів тощо. Кожний раут має представляти певний пласт культури, скажімо, перший — традиційну культуру, народну, другий — у грудні  буде різдвяно-обрядовий, весняний — кіношний  і так далі.

      Можна було б підгадати раут під 5-й міністерський колоквіум за проектом Ради Європи Stage, який  пройде в Києві 15-16 вересня і на який приїдуть 6 зарубіжних міністрів культури і низка заступників міністрів, але це вимагає вищого рівня чиновницької кваліфікації, ніж зараз. Ольга Костенко сказала, що до колоквіуму, який Мінкульт організовує разом із ЄС, буде окремий концерт в Опері — Ukraine in Stage. Є сподівання, що завдяки «операторській» міжнародній діяльності, участі в культурних конференціях ЄС інших структур, Україна може потрапити в донорську обойму потужних міжнародних фінансових інституцій і таким чином підтримати «штани» українського мистецтва.

      Тепер повернемося до рауту. Із 100-120 чоловік, які мужньо змирилися з відсутністю телевізора в холі філармонії, відсотків 30 було журналістів. Кажуть, близько 20 послів загалом вшанували протокол і заскочили на Володимирський узвіз, 2, але, не дочекавшись початку рауту, від'їхали. Культурні аташе, які по кілька років працюють у країні, в культурі України орієнтуються подекуди навіть краще за чиновників із Міністерства, тому хотіли побачити швидше концепцію заходу, ніж конкретні бандури і вишивки. Маю приводи для припущень, що побачене їх розчарувало — від ведучого, який на другій хвилині після початку вечора змушує оплесками привітати відсутню Оксану Білозір  і по ходу концерту «заводить» дипломатів у стилі Сашка Богуцького 1993 року: «плескаєм, плескаєм»; до самодіяльної режисури вечора, побудованого так, ніби  дегустація колекційної «Массандри» затушує організаторські  огріхи. Більше того, подивившись на вечірку, на яку з державного бюджету виділили 70 тисяч гривень і мобільний оператор оплатив дегустацію, виникає питання — невже такий великий гонорар отримав оркестр Віктора Гуцала. Опитані дипломати в диктофон казали дипломатичні речення, а поза диктофон — щирі, тільки казахський секретар, який два тижні як у Києві, щиро радів нагоді познайомитися з культурою країни перебування. Пані Ольга Костенко позитивно схарактеризувала перший раут: «Я думаю, що він вдався, —сказала вона в інтерв'ю «УМ», — судячи  з тих відгуків, які я отримала від представників посольств. Вони всі задоволені і дуже зворушені виступом оркестру, я вважаю, це один із найкращих оркестрів».  На запитання щодо подальшої кадрової полiтики Мiнкульту Ольга Юрiївна сказала:  «Я думаю, що ми будемо працювати, як і працювали, і саме цей  раут свідчить, що міністерство працює в напрямі, заданому спочатку. Ця ініціатива належить нашому міністру. Мені би хотілося працювати в цій команді,  бо завдяки нашому міністру ми  мали всі можливості для втілення цікавих програм. Що буде в майбутньому, мені дуже складно прогнозувати».

      Напевне, в майбутньому будуть нові раути....