Недаремно всі знаменитості так ненавидять папараці. Звісно, багато хто із зірок добре усвідомлює, що без надмірної уваги фотографів і репортерів ніколи б не став таким відомим, але це стосується переважно нічим особливим не видатних осіб: посередніх акторів, бездарних співаків або й узагалі світських левиць на кшталт Періс Хілтон, яка прославилася тільки завдяки скандальним фото й звичці крутитися перед об'єктивами фото- й телекамер. А люди талановиті, звісно, не заперечуючи, що преса іноді теж потрібна, все одно казяться, коли спалах фотоапарата засліплює під час відвідування громадського туалету, розгулювання в костюмі Адама чи Єви по власній спальні або чищення зубів.

Навіть дивно, що співак і улюбленець класних дівчат Джастін Тімберлейк досі не здогадався випустити власну лінію одягу. Хто вже тільки не йшов цим шляхом: і Вікторія з Девідом Бекхеми, і Дженніфер Лопес, і репер Пі Дідді, й безліч інших відомих музикантів, акторів та спортсменів, не кажучи вже про численних манекенниць. А чому б і ні, адже таким чином одразу вбиваєш двох зайців: і піар непоганий, і така-сяка зайва копійка в кишені гарантована.

Деякі філософи вважають, що ідеї, наче хмарки, плавають навколо нас в ефірі, тому немає нічого дивного, що один і той самий винахід можуть зробити абсолютно різні люди, які ніколи не зустрічалися і навіть не чули одне про одного. Але у світі людей, далеких від філософії, час від часу закручуються судові процеси і лунають звинувачення у плагіаті — часом виправдані, часом — абсолютно безпідставні. Поки невідомо, до якої категорії належить позов однієї австралійської сім'ї проти режисера фільму «Термінатор-2», яка звинувачує Джеймса Кемерона в незаконному використанні ідеї трансформованої істоти.

Ще зі студентських часів засвоїла просту істину – товариш, який добре знається на історії, розповість про давніх римлян чи, скажімо, про Золоту орду набагато цікавіше, ніж найсучасніший підручник, над яким трудилася ціла гвардія професорів. Обізнана людина може видати такі факти, які будеш пам'ятати і переказувати іншим, а не нудні параграфи, що вивітряться з голови наступного ж після іспитів дня... Напевно, таку ж закономірність помітили й голландські «книжкові черв'яки», які вигадали чудовий спосіб «окультурювання» своїх співвітчизників.

Дружина каже чоловікові на 20-річчя весілля:
— Ось раніше, коли ми познайомилися, ти був готовий віддати за мене життя. А зараз навіть не хочеш допомогти прибрати в квартирі...
— Розумієш, я був готовий віддати за тебе життя не одразу, а в розстрочку на 20 років.