11 серпня в український прокат вийшов черговий фантастичний екшн «Острів». Ідейне наповнення фільму створювалося за принципом «старі пісні про головне», чи, радше, про актуальне — клонування людини. Але кожен наступний із цих відомих ще з уроків зарубіжної літератури сюжетів про відтворення собі подібних, чи, як сказали б віруючі люди, про бажання бути Богом і створювати людей, усе реальніший: цього разу складається враження, що бути клоном — природно, політкоректно й у майбутньому буде навіть узаконено.

Напевне, для багатьох ця інформація новиною не буде, оскільки прогресивні українці й так знають, що у вересні у Львові — Форум видавців. Подія, яку не варто пропускати за жодних обставин. Бо такого скупчення новодруків та письменників протягом року не буде ніде і ніколи. Цьогоріч Національна книжкова виставка-ярмарок матиме 12-й порядковий номер, триватиме з 15 по 18 вересня, а заанонсовані оргкомітетом події перевершать сподівання найзатятіших «форумців».

Комп'ютерні ігри — це не для мене. Принципово. Нудно, безглуздо, нецікаво — навіщо витрачати на це час? Мабуть, саме тому після того, як була перегорнута остання сторінка «Простого вбивства» Олександра Кулика, відчувала себе стомленим стаєром, що промчав-таки свою дистанцію і знесилено впав на узбіччі після стрічки з написом «Фініш». От що значить немає досвіду. Напевне, реакція шанувальників комп'ютерних ігор буде прямою протилежністю моїй. Адже «Просте вбивство» — це та ж стрілялка, але не віртуальна, а словесна.