«Артек» і дитячі мрії Сашка Положинського

      Десятки VIP-гостей очікують наступного тижня у Міжнародному дитячому центрі «Артек» з нагоди святкування його 80-річного ювілею. У грандіозному святі, яке готують дітям Державне управління справами та спонсори — мережа магазинів одягу «Арго», «Укргазбанк», компанія «РусАл», оператор мобільного зв'язку UMC та «Лукойл-Україна»,— візьмуть участь Руслана, «Тартак», російські «Іванушки Інтернешнл», латвійські Puntu Balle, молдовський О-Zone, реп-співак Coolio та інші «зірки». Для багатьох дорослих це буде перша поїздка в дитячу «країну мрій», адже далеко не кожен школяр колишнього Союзу міг потрапити в «Артек».

      — У часи мого радянського дитинства про це мріяв, мабуть, кожен піонер, — розповідає лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський. — Але це мало кому вдавалося. Серед моїх тогочасних знайомих тільки одна дівчинка побувала в «Артеку». Ми з нею до третього класу вчилися разом, а потім вона перейшла до іншої школи. Зрозуміло, що в таких випадках спілкування, як правило, припиняється. Але потім, через кілька років, вона знову з'явилася на горизонті — уже як така собі піонерка-суперактивістка, яка за свою активність отримала путівку до «Артеку». Такі речі тоді дуже культивувались: нас переконували, що «Артек» — це просто якийсь дитячий рай, і треба дуже постаратися, щоб туди потрапити. Я не потрапив. Тому зараз буде цікаво подивитися — що ж то воно таке — та нездійсненна мрія мого піонерського дитинства. Однак я бував у інших дитячих таборах у Криму, в одному навіть — в таборі «Маяк» біля Євпаторії — якось працював вихователем упродовж двох місяців, тож мені буде з чим порівнювати... А найулюбленішим моїм піонерським табором був «Будівельник», що в селі Озеро Ківерцівського району на Волині. Я там бував по дві зміни на літо, і якби мав можливість, то лишався б ще й на третю! Ми там почувалися, як удома, в нас була чудова компанія, яка тримається ще й досі, ми в «Будівельнику» всіх знали, і там усі знали нас. І саме ці літні спогади — одні з найяскравіших та найприємніших спогадів мого дитинства.

      — Щось яскраве можеш згадати?

      — Ми як зберемося нашою табірною компанією, як почнемо згадувати — то тих історій на цілий телесеріал назбирати можна було б!... Однак у всіх у них є один великий недолік — людина, яка не знає учасників та обставин такої історії, ніколи не зможе її ні відчути, ні зрозуміти. Тому вони лишаються винятково для внутрішнього користування, або, хіба, колись ми їх спробуємо відобразити у якихось художніх постановках. А переказувати всі ці тепер уже байки та легенди непідготовленій аудиторії — марна і невдячна справа!

      — Цьогоріч тобі вдалося бодай трохи відпочити, чи подорож до «Артеку» стане першою поїздкою «на моря»?

      — Так, я вже трохи перепочив — мав дуже приємну мандрівку Карпатами та Прикарпаттям. Поєднав корисне з приємним. У нас 31 липня був виступ у Яремче, а наступний — 5 серпня — Тернополі. Тож я в перерві між концертами не їхав ні до Києва, ні деінде, а здійснив дуже цікаву та пізнавальну подорож за маршрутом Яремче — Надвірна — Коломия — Косів — Космач — Ворохта — Івано-Франківськ — Тернопіль. Багато нових вражень, багато приємних і навіть незабутніх знайомств... Крім того, перед «Артеком» я ще збираюся разом із приятелями у річковий похід по Ворсклі — так що з виступу в «Артеку» в мене саме й закінчиться моя невеличка літня відпустка... А на морі, чесно кажучи, я не дуже люблю відпочивати — спека, купа людей, купи бруду... Хоча, може, я просто хороших місць не знаю? Сподіваюсь, «Артек» змінить моє уявлення про морський відпочинок...