Жахи на вулиці матерів

28.10.2003

      Материнський інстинкт — один із найсильніших. Лагідна жінка в мить може перетворитися на хижого звіра, якщо зачепити її дитятко. Психологи радять матерям вчитися контролювати свої емоції, передовсім напади страху, аби не звести нанівець життя — своє, близьких і самої дитини.

      Взагалі, різні страхи переслідують матерів від самого народження немовля. Перша тривога — взяти малюка на руки. Жінкам здається, що дорослі обійми можуть щось зламати в тендітному маляті. Або ще страшніше — воно вислизне з рук, упаде і травмується. Вихід простий: треба засвоїти елементарні правила, яким чином слід брати і тримати новонароджених. Перед тим, як підняти малюка, дорослий повинен нахилитися і пригорнути дитинча. При цьому голівку треба підтримувати рукою.

      Другий страх, з яким стикаються батьки, — купання немовляти. Боязким дорослим здається, що малюк може наковтатися води і «піти під воду». Найпростіший спосіб позбутися такого ляку — доручити банну процедуру досвідченим і вправним у цій справі бабусям. Якщо родичі живуть далеко і постійно звертатися за їх послугами не вдається, можна використати досягнення техніки — спеціальними саньми для купання малюків. Вони зроблені з міцної пластмаси та мають матер'яний килимок, який можна знімати, та зручний підголівник, який міцно і водночас «лагідно» фіксує та підтримує голівку малюка — «випливти» з саней дитинці не вдасться.

      Взагалі, як свідчать психологи, думки про те, що з малюком може щось трапитися, переслідують матусь ще до народження дитини. У голові снується різне: що малюк защемить рученята дверцятами, засуне пальці до розетки, задихнеться уві сні тощо. Аби нічого такого не сталося, дорослим треба подбати про дитячу безпеку. Наприклад, аби маля не захлинулося своєю слиною уві сні, дитині треба підкладати спеціальний валик під спину, для розетки слід придбати заглушники, а на дверях поставити спеціальні клямки. Ще дбайливим матусям у метушні домашніх справ постійно здається, що вони не встигають зробити щось потрібне. Психологи радять таким жінкам спробувати планувати свої справи в щоденнику або писати «домашні завдання» на клейких папірцях і розвішувати їх на видному місці.

      З часом, коли діти підростають і можна віддати їх до дитячого садочка або доручити догляд за ними няні, у мам з'являються нові тривоги. На їх переконання, ніхто не зможе так подбати про їхнє чадо, як вони самі. Усі виховательки уявляються їм безвідповідальними і байдужими. Тому замість того, щоб віддаватися роботі, думками мами завжди поруч зі своїми дітьми. Фахівці переконані, що уникнути зайвих переживань можна лише тоді, коли батьки стовідсотково довіряють людям, на яких залишають виховання своїх нащадків. Тому у виборі «Мері Поппінс» прискіпливість не завадить. Для впевненості слід переглянути рекомендації інших батьків. А ще, аби бути в курсі справ, треба знати телефон місця, де знаходиться дитина, і, на «пожежний» випадок, залишити свій.

      Материнські страхи ростуть разом із дитиною. Адже, коли малеча дорослішає, втримати її під кутом зору куди складніше. Тоді батьки бояться і залишати своє чадо одного вдома, і відпускати гуляти на вулицю. Вам буде спокійніше, якщо поясните дитині елементарні правила користування електричними приладами, та ще — коли і де треба переходити дорогу. До того ж «гуляка-початківець» достеменно має знати своє ім'я, прізвище, домашні адресу та телефон, а також місце роботи своїх батьків.

  • Осередок суспільства імені Гіменея

    Лев Толстой писав: «Усі щасливі сім'ї щасливі однаково, а кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Але з класиком погодяться, напевне, не всі. Адже в кожного свої уявлення про щастя. Безперечно лише одне: у світі до цього часу існують мільйони подружніх пар, у яких дружина та чоловік настільки ідеально доповнюють один одного, що на їхньому тлі розмірковування про якусь там гендерну нерівність здаються щонайменше смішними. І ми в сьогоднішньому матеріалі словом «гендер» зловживати також не будемо. А просто спробуємо очима фахівця подивитися, чи змінилося в українському суспільстві протягом останніх років ставлення до інституту сім'ї і який характер цих змін. Наш експерт — доктор психологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталя Максимова. >>

  • Разом нас багато

    Хто з нас не любить розглядати старі сімейні фотографії? Оті, де в центрі сидить глава родини, поряд — його дружина, а навколо них примостилася ціла купонька діток? Згодьтесь, у цих групових портретах є щось надзвичайно тепле, те, що вказує на непорушність світобудовних законів людського суспільства. Ще якихось п'ятдесят років тому в Україні вистачало сімей, що повністю відповідали етимології цього слова — сім «Я». Нині ж навіть родини з трьома дітьми вважаються рідкістю, особливо у великих містах. Але, на щастя, не всі представниці прекрасної статі згодні з твердженням відомої української письменниці про те, що народження дітей позбавляє жінку творчої енергії. Хтось, як, скажімо, лікар, співачка, депутат Київради і мати чотирьох дітей Ольга Богомолець, спростовує цю тезу на власному прикладі. А хтось доводить її хибність суто математичними методами — адже «енергія багатьох» завжди більша, ніж «енергія одного». Кореспонденти «УМ» переконалися в цьому, познайомившись із деякими активістками Київської міської асоціації багатодітних родин. >>

  • «Сподіванка» — не цяцянка

    1 червня в Україні відзначали День захисту дітей. На жаль, сьогодні ми частіше змушені говорити про проблеми маленьких українців, ніж про те, що могло б зробити перший день літа справжнім святом для малечі. Найгірше, як завжди, почуваються найменш захищені. Зокрема родини з дітьми-інвалідами, яким сьогодні держава не гарантує нормальний рівень життя. Тим більш актуальним є досвід, який може допомогти дітям з особливими потребами. Про це — наша розмова з головою правління Харківського обласного благодійного фонду «Сподіванка» Юлією Бекетовою. Цей фонд уже впродовж 5 років опікується проблемами дітей з фізичними та психічними вадами і розпочинає новий значний проект, спрямований на допомогу родинам Харківської області, де є такі діти. >>

  • Няня за 200 «зелених»?

    Шукати «домашній персонал» можна будь-де: серед родичів і знайомих, за оголошеннями на дошках, стовпах чи у рекламних виданнях. Будь-який варіант має і «плюси», і «мінуси». Якщо удасться вмовити доглядати за дитиною дідуся, бабусю чи тітку, то такій «няні» можна стовідсотково довіряти, вона наглядатиме за дитиною майже з батьківською любов'ю (все ж таки рідна кров). Але, як правило, дорослі та досвідчені близькі віддразу ж починають повчати, «як жити». Крім того, відносини «роботодавець — найманий робітник» також можуть дати тріщину в родинному кораблі. Якщо серед ваших сусідів чи знайомих хтось погодився спробувати професію няні чи няня, то неприємності можуть бути і з ними. Приміром, надто говіркі знайомі можуть виносити на загальне обговорення ваші сімейни таємниці, про які базікатиме дитя. >>

  • Шлюбні засідання

    За даними Інституту соціології НАН України за минулий рік, лише 64 відсотки опитаних є прибічниками обов'язкового реєстрування шлюбу. Решта розділилися на поки рівні за кількістю «табори». Це або ті, що є затятими противниками узаконення стосунків, або ті, що не визначилися і вагаються. Занепокоєні цією статистикою національний прес-клуб «Громада і влада» та Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» скликали чергове засідання на тему «Чи сприяє традиційний шлюб створенню повноцінної сім'ї?», під час якого серед іншого обговорювали уявлення про шлюб у сучасній масовій свідомості, альтернативні форми шлюбу, чи відповідають модернові шлюби ментальності та традиціям нашого народу. Пропонуємо ознайомитися з думками деяких учасників засідання. >>

  • Не бюджетом єдиним

    Беручи шлюб у ранньому віці, молодята найчастіше роблять вибір навмання, до змін у своєму житті, як правило, не підготовлені. Ступаючи на весільний рушничок, вони ще не усвідомлюють усієї відповідальності, яка звалиться на них після того, як відгримить вальс Мендельсона. Адже хто витрачатиме «викроєний» час на розмірковування про планування сім'ї та розподіл подружніх обов'язків? Тоді закохані ще перебувають у рожевому світі романтики: квіти, цукерки та обіцянки дістати зірку з неба. І все видається «половинкам» пiд силу, аби тільки побратися. А далі романтика поступово зникає: прогулянки парками та відвідування кафешок залишаються на поодинокі свята, а будні заповнюються з'ясуванням стосунків на кухні. >>