За даними Інституту соціології НАН України за минулий рік, лише 64 відсотки опитаних є прибічниками обов'язкового реєстрування шлюбу. Решта розділилися на поки рівні за кількістю «табори». Це або ті, що є затятими противниками узаконення стосунків, або ті, що не визначилися і вагаються. Занепокоєні цією статистикою національний прес-клуб «Громада і влада» та Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» скликали чергове засідання на тему «Чи сприяє традиційний шлюб створенню повноцінної сім'ї?», під час якого серед іншого обговорювали уявлення про шлюб у сучасній масовій свідомості, альтернативні форми шлюбу, чи відповідають модернові шлюби ментальності та традиціям нашого народу. Пропонуємо ознайомитися з думками деяких учасників засідання.
Володимир Куєвда, провідний науковий співробітник Інституту психології Академії педагогічних наук України, кандидат психологічних наук:
«Якщо раніше весілля було справжнім дійством, то нині воно перетворилося у буденно -побутову формальність. Найголовніша причина таких метаморфоз — нав'язування чужої культури, через яку українське світовідчуття руйнується. На мою думку, сучасний цивільний шлюб живе одним днем. Такий шлюб сповідує свободу від відповідальності за долю дітей, за розвал родини та травмовані душі. Такі стосунки тримаються на шлункових та похітливих інтересах, а ще на фальші «гарного життя» — поживемо разом, поки все гаразд, а далі — як вийде».
Наталя Лавриненко, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук, директор Київського гендерного центру:
«За даними Рахункової палати, наше відомство сім'ї носить декоративний характер. Воно займається організацією комфортних прийомів важливих дам, посадовців, замість того, щоб пропагувати міцну родину. Сьогодні багато молодих людей не реєструють свої шлюби. За даними Інституту соціології, у 2003 році лише 58 відсотків молодих пар перебувало у зареєстрованому шлюбі, 6 відсотків задовольняються фактичним і 10 — розлучені. До речі, кількість молодят, які не хочуть ставити штамп у паспорті, збільшується. Минулого року таких шлюбів було ще 4,9 відсотка. Така тенденція нічого доброго не несе. По-перше, такі шлюби не міцні й саме вони розпадаються найчастіше. А по-друге, фактична сімейна пара, як правило, не наважується подарувати світові більше, ніж одну дитину. І ще одна цікава особливість: за опитуваннями, чоловіки, які живуть у цивільному шлюбі, вважають себе неодруженими, тоді як їхні жінки визначають свій статус як заміжні».
Олександр Курочкін, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського Національної академії наук України, доктор історичних наук:
«Сьогодні офіційний шлюб переживає справжню кризу. Його цінність та «рейтинги» невпинно котяться донизу. Молодята не хочуть узаконювати свої стосунки. Хоча у традиційному суспільстві українці завжди надавали сімейному життю великого значення. Родинне життя і весілля як важливий крок до нього оспівувалися, переповідалися у численних міфах та казках. За давнім народним світоглядом, весілля — це найвища кульмінаційна точка життя людини. На думку наших прабатьків, лише ті, хто пережив цей ритуал і створив сім'ю, відбулися на цій землі. І навіть на «тому» світі вони будуть у парі з тим, ким були вперше пошлюблені. За народною традицією, затятих одинаків, які за життя не стали на весільний рушничок, ховали в одязі нареченої чи нареченого. Щоб хоч так зімітувати проходження через цю важливу подію. Весілля було складною церемонією. Як його тільки не називали: і ритуалом, і драмою, й оперою, і театральним дійством, і спектаклем. Словом, це була продумана композиція, яка тривала тиждень та більше і супроводжувалася обрядовими піснями та ритуалами: випікання короваю, сплітання вінка, запрошення на весілля, шлюб, посад, покривання дружини та переїзд її в дім чоловіка.
У нинішньому урбаністичному суспільстві це модернізована, трансформована церемонія — вечірка. Нородних елементів тут уже обмаль, бо у моді всілякі екзотичні весілля. Це своєрідне змагання молодят у неповторності. Наприклад, сукня чи фата 40 метрів, букет iз сотні квіток, вінчання під водою...»
