Щороку наприкiнцi вересня до Бабиного Яру приходять представники влади. Це підтримує пам'ять, хоча і в небагатьох. Адже у Києві досі немає державного меморіалу на місці всесвітньо відомої трагедії, куди щодня могли б приходити діти й дорослі, українці й іноземці: постояти мовчки, відчути неприродність зла. І піти далі своїм життям, відтепер постійно тримаючи в пам'яті знеживлену тишу згаслого пекла.
Громадський комітет «Бабин Яр» об'єднав відомих учених, митців та громадських діячів довкола всім зрозумілої мети — створення на місці масових страт державного історико-меморіального заповідника та відкриття державного музею Бабиного Яру. При цьому — проведення вiдкритої громадської дискусiї. Члени комiтету переконанi, що тiльки вiдкрита громадська дискусiя з цих питань стане ознакою того, що суспiльство демократизується, а влада починає шанувати думку тих, кому «слугує». Нещодавно комітет спільно з Музеєм історії Києва за підтримки Фонду сприяння розвитку мистецтв презентував у столичному арт-салоні виставку «Митці за вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру», на якій було представлено твори Михайла Вайнштейна, Івана Їжакевича, Зої Лерман, Ірини Клімової, Георгія Малакова, Юхима Рудмiнського, Ольги Рапай та інших знаних художників. А в культурному центрі при посольстві держави Ізраїль в Україні члени Громадського комітету провели «круглий стіл» «Бабин Яр: історія та сучасність».