Наметова облога

07.07.2005

      Позавчора вранці на тротуарі перед будинком Київської облдержадміністрації ще можна було побачити невеличке наметове містечко, населення якого складали переважно жінки пенсійного віку — мешканці Троєщини та пристоличних сіл. Перехожі з цікавістю позирали на незвичайних пікетників (усе ж таки більше звикли до студентів), запитували, заради чого бабусі смажаться на сонці, та міркували, чим закінчаться ті посиденьки. Але о пів на дванадцяту дня, коли на місце приїхали представники ЗМІ, щоб розібратися в ситуації, на тротуарі було чисто: намети щезли, наче й не було їх ніколи. Торгівці, які стояли на бульварі Лесі Українки, ніякого розгону мирних демонстрантів не помітили, мовляв, ті самі зірвались із місця. Невже всі проблеми розв'язались полюбовно і народ порозходився по домівках? Цього торгівці не знали...

 

      Як пояснили працівники ОДА, які стояли на порозі будівлі, близько 11-ї години пікетники швидко й організовано знялися з місця: чоловіки згорнули намети, посадили бабусь до машин та вирушили у невизначеному напрямку. «Мабуть, зібралися «штурмувати» Адміністрацію Президента, — припустив один із службовців. — Не думаю, що всі просто взяли й роз'їхалися по домівках». Припущення справдилося, але наполовину: як з'ясувалося за годину, старенькі вибрали для «полювання» на конституційного гаранта дещо кращу місцину, поселившись акурат навпроти дачі Віктора Ющенка. Для чого? Щоб дізнатись відповідь на це запитання, нам довелося їхати у Кончу-Заспу, до тимчасових сусідів нашого Президента.

      Замість чотирьох «тротуарних» ми побачили вже шість «лісових» наметів, навколо яких розмістилися близько півсотні людей. Втомлені пікетники (старість не радість) купчились у затінку, тихенько гомоніли про щось своє та чекали на прибуття керівника держави. Натомість побачили кореспондента «УМ». Пікетники розповіли про дві свої проблеми. Перша стосується долі радгоспу «Совки», який уже 6 років є частиною агрокомбінату «Пуща-Водиця» і не приносить працівникам господарства ані достойного заробітку, ані земельних наділів. Бабці пояснили, що вони свого часу виступали проти такого злиття, зафіксували це на папері, але протокол загальних зборів був підроблений, і десятки людей потрапили в кабалу до директора агрокомбінату Олексія Приліпки. «Працюємо-працюємо, а він (директор) нам навіть по 10 соток не дає, — бідкалася бабуся у великій хустині, — а ми знаємо, що на продаж багатіям ділянки є, були б тільки гроші. У 1999 році, коли «Совки» приєднали до «Пущі-Водиці», радгосп мав 2286 гектарів землі, а на сьогодні залишилося півтори тисячі гектарів. Як ви думаєте, куди поділася решта? Продав, а гроші —  в кишеню! Люди вирішили вийти на пікет, так Приліпка кричить, що звільнить усіх, зарплату зрізає...» Єдиним виходом із ситуації жінки бачать вихід «Совок» зі складу «Пущі-Водиці» та повернення «рідних» земель назад. Питаю, а до чого ж тут «наїзди» на голову ОДА, і чую у відповідь: «Якщо Жовтяк не може розібратися з Приліпком, то нехай топає!» Цікава позиція, нічого не скажеш...

      Про другу проблему розповіли мешканці Троєщини, які вже понад півтора року борються за колишні землі радгоспу імені Кірова. За словами пікетників, раніше землі Погребів, Броварів, Зазим'я й Троєщини входили до єдиного господарства, а коли відбулося розпаювання, сертифікати на землю отримали далеко не всі, хто на це заслуговував, — наділи дісталися тільки тим, хто на той момент працював у радгоспі, решта залишилася ні з чим. Як пояснив один із членів ініціативної групи Олександр Дробіков, за минулого «губернатора», яким би поганим той не був, ображеним мешканцям вдалося досягти порозуміння із владою. За його словами, торік Київська ОДА визнала законність претензій «безземельників», було підготовлено всі необхідні документи, визначено механізм розпаювання, навіть складено списки людей, і земля знайшлася, яку Держкомзем на квадрати порізав, аж тут грянули вибори, і процес загальмував. А новий голова обладміністрації нібито знає про ці три валізи документів, але назустріч пікетникам йти не хоче. Тим більш цікавою здається роль пана Дробікова у цьому конфлікті, якщо згадати, що він фігурував у нападі на намети під столичною міськрадою, який стався на Великдень. На прес-конференції, яку проводила потерпіла сторона, депутат Деснянської райради заявив, що той самий Дробіков брав активну участь у безпорядках і ганявся за пікетниками із залізякою в руці...

      Голова Київської облдержадміністрації Євген Жовтяк був того дня на робочому місці (з поламаною, між іншим, ногою) і роз'яснив ситуацію: проблеми у людей з'явилися за старої влади: когось несправедливо обділили при розпаюванні, хтось отримав погану ділянку тощо. Але жодної конкретної вимоги, за словами пана Жовтяка, пікетники сформулювати не могли. Питання стояло абстрактно: хочемо повернути землю. Обласний голова пояснює «УМ»: «Я виходив до людей і казав: будь ласка, напишіть заяви, складіть списки конкретних осіб, ми перевіримо ці матеріали, розберемося, як проходило розпаювання, і якщо з'ясується, що люди мали право на пай, але не отримали його, то обов'язково знайдемо спосіб, як відновити справедливість. Ми можемо виділити землю з резерву або ж видати грошову компенсацію, але ж заяв немає! Я чудово розумію, що є пенсіонери, які все своє життя пропрацювали у радгоспі «Совки» й вважають, що мають право на клаптик землі. Але «Пуща-Водиця» має статус науково-виробничої фірми, і за чинним законодавством її землі не підлягають розпаюванню. Для того щоб дати людям паї, треба змінити закони. І взагалі, якщо є підстави вважати, що земля, розташована в межах населеного пункту, була виділена незаконно, зацікавлена особа має звернутися до суду з позовом про неправомірність таких дій. Але звертатись до суду пікетники теж не хочуть. Чесно кажучи, я здивований, що на вимогу двох координаторів (Дробікова і Гергієва) люди відмовляються писати офіційні заяви. Отже, напрошується висновок, що це не акція із захисту прав людей, а політична піар-акція з не відомим поки що замовником».

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>