Тарасова гора

      Щороку 22 травня українська душа просить сили. У цей день на увесь наступний рік потужний духовний поштовх може дати причастя до пам'яті про найвидатнішу постать українства, людину, яка «пробила непробивну стіну» між народом і небом і, хоч і мертвою, вирвавшись із полону, таки повернулася на свою землю.

      Місце поховання Тараса Шевченка на дніпровій горі стало для нас святим. Але не всі пам'ятають, як паплюжили могилу Кобзаря за радянської влади.

      У 1930-ті роки з могили прибрали хреста, поклали важку кам'яну брилу і встановили пам'ятник на високому постаменті. Наступні покоління мали забути, що Шевченка поховали по-християнськи.

      Минулого року в Києві відбудували церкву Різдва Христового, де 19 травня 1861 року відспівували Шевченка на шляху з Петербурга до місця вічного спочинку. Щоб попрощатися з Тарасом і помолитися за упокій його душі, сюди прийшли тисячі людей. Утім наказом київського генерал-губернатора було заборонено в церкві проголошувати промови. Тому, перенісши домовину до пароплава «Кременчук», який мав переправити тіло до Канева, друзі, рідня й усі, хто прийшов попрощатися з поетом, спинилися біля пароплава й мали змогу почути прощальні промови чотирма слов'янськими мовами. Там були молоді Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, Микола Лисенко, Михайло Старицький. Увечері домовину занесли на палубу пароплава, і в тиші й спокої вона перебула там ніч. 1989 року на місці, де стояв «Кременчук», встановили кам'яний сонце-хрест з викарбуваною «Молитвою» пророка, створений львівським скульптором Романом Петруком. У 2003 році цього хреста скинули; злочинців не знайшли й досі. І тільки вчора силами майстрів київського комбінату «Художник» хреста знову встановили на тому самому законному місці.

      Минулого року у відновленій церкві вперше після вимушеної перерви відбулася панахида по поетові, у церкві запалили свічку, яку урочисто пронесли через Хрещатик до пам'ятника Шевченкові, що перед університетом. Цього року панахиду у відновленій церкві відслужать уже вдруге, а після цього усі охочі пройдуть хресним ходом з Поштової площі до пам'ятника Шевченка.

      У неділю 22 травня увечері перед пам'ятником Тарасові Шевченку в Києві відбудеться традиційний мітинг пам'яті (у 1960—70-ті роки такі мітинги були чи не єдиною ниточкою духу, що з'єднувала молоді покоління з «неофіційним» Шевченком). А в Національному палаці «Україна» за підтримки Президента Ющенка відбудеться великий концерт класичної музики «Могутня музика могутнього народу». Хорова капела «Почайна» Києво-Могилянської академії, хор ім. Платона Майбороди Національної радіокомпанії України, Державний естрадно-симфонічний оркестр виконають «Шевченківську кантату», твори Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Левка Ревуцького на вірші Шевченка і порадують слухачів прем'єрними творами Михайла Вериківського «Гайдамаки» та Бориса Лятошинського «Заповіт».

      За традицією, Віктор Ющенко 22 травня поїде до Канева, щоб на Чернечій горі вклонитися Тарасу і покласти квіти на його могилу. Врочисте паломництво на Тарасову гору здійснить і Голова Верховної Ради Володимир Литвин.

      А надвечір у самому Каневі пройде музичний фестиваль «Кобзар форевер». Різноманітні гурти, зокрема і рок-виконавці, й сучасні кобзарі, співатимуть свої пісні на слова Шевченка.