Біля Валентини Яківни Овід чомусь завжди переживаєш якесь дивне почуття сорому за самого себе — якщо за еталон оцінки наважишся взяти вічні клопоти саме пані Валентини. Чим вона займається — одним словом не скажеш. За один день ця жінка може знайти елітного автора для журналу «Березіль», напекти пиріжків дітлахам зі школи «Берегиня», посадити дерево й організувати гучний пікет на захист рідної мови. Словом, робота у пані Валентини, немов почесна місія: у російськомовному Харкові вона вже багато років «працює» свідомою українкою.