Війна, що триває в Україні вже четвертий рік поспіль, сформувала реальність, яка потребує пошуку нових сенсів, стратегій і змін у всіх сферах нашого життя.
Але глобальні процеси оновлення навряд чи стануть актуальними, якщо відповідну трансформацію не пройде освітня галузь.
Цю важливу проблему розглянув у своїй книзі «Просвітницька одіссея розуму» академік, ректор університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко.
Презентація нової філософської праці автора відбулася днями в інформаційній агенції «Укрінформ».
На думку вченого, сьогодні вітчизняна освіта існує в трьох площинах, які перетинаються: довоєнна освіта нашої незалежної держави, освіта періоду війни (особливо на окупованих територіях) і післявоєнна освіта.
«Наше завдання, — вважає він, — взяти з цих речей найбільш цінне і створити модернізовану українську освіту, яка стане освітою миру, демократії і свободи».
Аби цього досягти, навчальний процес має стати розумним. Це означає, що модернізація галузі повинна розгортатися не свавільно, а за наративами розуму, відповідно до його вимог, які диктуються наукою і практикою.
В історії вже не раз траплялися періоди, коли нехтування розумністю породжували темні часи. Свого часу епохи фашизму і сталінізму привели цивілізацію до кровопролитної війни, розбрату, цинізму, жорстокості.
А нині їхній сучасний аналог — рашизм — погрожує людству ядерною катастрофою.
«Ми маємо уникнути цього, — каже Віктор Андрущенко. — Одне з найважливіших завдань сьогодення є завдання орієнтувати таку розумну освіту, яка зможе підготувати людський потенціал, здатний створити і застосувати ефективну захисну зброю, а далі — налагодити життя, гідне людини».
Автор також проаналізував етичні виміри війни, проблематику агресії та значення «розумної освіти» як інтелектуального ресурсу майбутнього відновлення держави на принципах справедливості та розвитку.
Як зазначив на презентації доктор технічних наук, академік НАНУ Михайло Згуровський, книга є філософською, педагогічною, культурологічною.
«У ній ідеться не лише про мислення як функцію, а про розум як стан культури, — вважає він. — Зокрема, глибоко осмислено ідею розумної освіти, яка, на думку автора, має бути людиноцентричною, відкритою до світових стандартів, вільною від ідеологічного тиску, натомість орієнтованою на цінності та саморозвиток особистості. Ця книга влучно з’являється у критичний час, коли Україна, проходячи через трагедію війни, має сформувати нову освітню і ціннісну парадигму».
Втім не розумом єдиним варто жити суспільству. На думку голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павла Мовчана, було б логічно, якби в продовження філософської теми автор написав ще й «Просвітницьку одіссею душі».
«Вона повинна розгортатися як благовоління перед життям, — вважає він. — Прагнення вічного миру, введення людства у царство вічного спокою і свободи, ноосферну фазу цивілізаційного поступу. Ця тема вже фактично започаткована й у цій книзі».
