Геополітична гра в наперстки на крові. За завісою — інтрига зміни президента України

Путіну подарували білі шахи з ініціативою гри. Тепер він ще більше переконий у своїй переважаючій винятковості. Та ще й на тлі того, що Донні тримає за руки Володимира Зеленського.

 

Головна слабкість цієї геополітичної партії, яку ведуть Трамп з путіним, — вона може виявитись нескінченною через постійне повторення ходів. Між вічними миром і війною.

 

І не потрібно сумніватись у тому, що москва прагне встановити військовий, політичний та економічний контроль над ЄС, зачистивши Брюссель.

 

З прогнозованою швидкоплинністю часу перебування Трампа в Білому домі, який за будь-яких, навіть найгірших, сценаріїв розвитку подій оголосить себе переможцем.

 

З іншого боку, поступок від путіна, хоч би яку ціну за них намагались заплатити, не варто очікувати. Він — самовигнанець із реальності, живе життям, енергією якого є амбіції, егоїзм і відчуття близькості до земного божества.

 

На відміну від Індії та Пакистану, які, швидко зрозумівши всю небезпеку розвитку обопільних бойових дій, домовились про мир і вже відновили майже всі стосунки, кремлівський кровопивця — людина бою.

 

На татамі, на яке він перетворив велику частину сучасного світу, путін особисто придумує, пропрацьовує кожен бойовий прийом, паралізуючий захват і удушення аж до смерті своїх противників. Він вважає, що Україна, попри допомогу Європи, лежить на спині.

 

Переговорами у Стамбулі путін одночасно паралізував Дональда Трампа та стримав від руху Володимира Зеленського. Осаекомі-вадза — одна з технік дзюдо, котрих в арсеналі путіна чимало.

 

Він чекає від Трампа прямолінійного примусу України закінчити те, що дратує Дональда-миротворця, — здатися в контрольований полон. Угода про надра — один із таких кроків, — уже зроблено. Америка слідкуватиме, щоб усі були нагодовані, з водою і дахом над головою.

Чомусь Трампу здавалося, що путін, щедро обдарований обіцянками американського президента, розумітиме силу Америки й буде здатним до партнерства.

 

Поміняти війну на великий, неймовірний бізнес, ще й отримати в подарунок прекрасну Україну. Торговець проти воїтеля, котрий не купує, а завойовує.

 

Подібні протилежності ніколи не вмонтовувалися. Вони завжди у взаємозапереченні.

 

Тож Трамп змусив Зеленського прибути в Стамбул на прямі переговори про мир із путіним, які той сам і запропонував.

 

Трамп переконував себе і світ у силі магії своєї величі. Він планував сісти посередині між путіним і Зеленським та змусити їх потиснути руки. Найімовірніше, — змусити Зеленського капітулювати.

 

За сценарієм шоу в Овальному кабінеті. Тільки роль Джея Ді Венса мав виконувати путін. Той відмовився від стамбульського гамбіту. Злякався? Ні, він просто зневажає усіх цих політичних, на його погляд, комах. 

 

Путін вважає, що він перемагає, і переконаний у здатності його армії добитися повної воєнної поразки України. Тому він не допускає жодних поступок, навіть незначних компромісів, щоб зберегти обличчя Трампу для Нобелівської премії миру.

 

З цієї ж причини головний кремлівський терорист не боїться санкцій. Адже він має прямі гарантії підтримки від Сі Цзіньпіна та не вірить у розумність і рішучість Трампа, так само, як і в єдність Європи, яка панічно боїться воювати з росією.

Отже, перемовини між Україною та росією в Стамбулі, 16 травня, — перші з моменту провалу переговорів навесні 2022 року. Без участі президентів, без спільної заяви, без прориву — і нехай не з потужними, а все ж сигналами: сторони не готові домовлятися, але й не готові припинити говорити.

 

Зустріч тривала менше двох годин і завершилась без конкретних результатів. Проте саму її появу світові амбасадорські кола назвали важливим дипломатичним маркером.

 

Сталась зміна тактики: москва намагається повернутись до перемовин на своїх умовах, Київ — показати готовність до діалогу, не поступаючись принципами.

 

А західні партнери, включно зі США, Великою Британією, Францією та Німеччиною, вважають стратегічно доцільним зберігати хоча б мінімальний канал переговорів.

 

Водночас Стамбульські переговори стали тестом на те, чи здатна москва говорити серйозно й без брехні, чи знову обмежиться тактичною імітацією процесу. 

 

Нагадаємо, що спричинило сам факт перемовин. Європейська коаліція 10 травня, перебуваючи в Києві, висунула росії пропозицію-вимогу, яку підтримали й Сполучені Штати.

 

Ця вимога передбачала припинення вогню на 30 днів. І наші партнери так розхоробрились, що войовничо помахали вказівним пальцем на путіна. Мовляв, якщо росія їхню пропозицію відкине, то Америка й Європа вкотре введуть санкції проти росії, але на цей раз такі страшні, «яких раніше не було».

 

І що прилетіло у відповідь від президента російської федерації?

 

Уночі під масштабні запуски чималої кількості ударних БпЛА по Україні московський диктатор, не сказавши жодного слова про 30-денне перемир’я, запропонував переговори з Україною в Туреччині 15 травня.

 

Якщо перекласти висловлене ним з мови дипломатії, то це означає «йдіть на ..й, що хочу, те й роблю». Так і вчинив: сам запропонував — сам не приїхав. Сам учергове завів у блуд антипутінську коаліцію.

Однак за завісою всіх цих наочних подій, як завжди, ховаються досить важливі нюанси. Наразі путін готує звільнення і виведення з гри декотрих впливових високопосадовців, які сидять на чималих фінансових потоках та котрих вважали незламними членами оточення кремлівського диктатора.

 

Але для нас дивним виглядає те, що в ці рухи включено й план зміни президента України. Витоки цієї інформації — зі США, що ще раз свідчить про ймовірне узгодження дій на вісі москва—Вашингтон. 

 

Отже, бувалий чекіст владімір путін планує переворот, подібний тому, що був у 30-ті роки минулого століття. Можливо, відчуває, що якщо цього не зробить, то переворот зроблять йому.

 

Або ж — усе банальніше й питання в грошах. За великим рахунком, наразі відбувається перезавантаження кримінального екосередовища колишнього радянського союзу.

 

Тобто це стосується всього пострадянського простору, однак нам не дуже це впадає у вічі, бо в нас усю увагу й сили забирає ця клята війна.

 

За задумом топових гравців, усі, хто був при владі останні 30 років, мають піти в небуття, а на їхніх місцях повинні з’явитися нові обличчя.

 

Але чи означає це, що вже нові перерозподілятимуть активи та фінансові потоки до своїх берегів, чи просто відбувається процес економії коштів, — питання. Бо, з одного боку, путін хоче позбутися людей сєргєя чємєзова.

 

Того самого, з ким кривавий очільник кремля свого часу працював у Дрезденській резиденції кдб. А ще генерал-полковник чємєзов вважається тіньовим міністром промисловості рф та завгоспом війни.

 

Зазначимо, що пітерських бізнес-чиновників ця чистка не стосується. Невже в рф настільки не вистачає бабла?

А тепер щодо України. Як повідомив, посилаючись на власні інформджерела в американській верхівці радянський дисидент, засновник першого російськомовного радіо в США (Нью-Йорк), відомий журналіст та один з найпопулярніших радіоведучих Сєва Каплан, в Україні також Захід готує зміну президента.

 

І хоч би як це звучало наразі дивно для нас, ним (або виконувачем обов’язків президента) може стати народна депутатка Ганна Скороход. Чи за домовленістю з рф? Про це наразі ми можемо лише розмірковувати.

 

Ну недаремно ж вона зверталася до президента Володимира Зеленського з проханням включити її до складу переговорної групи України з росією. І недаремно її не включили.

 

Вочевидь, знають те, про що не кажуть нам, — про ймовірне розігрування карти «Скороход» західними партнерами довкола кадрової політики на найвищому рівні України.

 

Також Скороход активувалась на різних теле- та ютуб-каналах із коментарями, не завжди приємними для чинної влади.

 

Американським симпатикам пані Ганни подобається сума прибутку, яку вона задекларувала в 2023 році, — 250 млн доларів. Нагадаємо, Ганна Скороход у 2019 році пройшла до парламенту від партії «Слуга народу». На час виборів працювала заступницею директора приватної компанії.

 

У листопаді 2019 року Скороход виключили з фракції «Слуга народу» після того, як вона повідомила про затримання свого чоловіка, Олексія Алякіна. На думку депутатки, підставою для цього стало її голосування проти відкриття ринку землі.

 

Ганна Скороход увійшла до депутатської групи «За майбутнє», яку асоціювали з олігархом Ігорем Коломойським. Також Скороход очолює Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства в Міністерстві оборони України, Збройних силах України, правоохоронних органах спеціального призначення.

 

Звісно, час покаже. Але наразі політично активні українці схильні вважати, що пані Ганна може бути перехідним місточком для приходу на Банкову «британського гросмейстера високого класу». Так тепер в Україні називають ексголовкома Валерія Залужного.

 

Також дехто висловлює припущення, що, можливо, з пані Скороход путін таки наважиться зустрітись.

 

Ми не можемо нічого заперечувати чи стверджувати напевне. Це Україна, й тут можливо все. Якби хтось у 2017 році нам сказав, що через два роки в Україні президентом стане головний комік «95 кварталу» Володимир Зеленський, більшість із нас посміялася б та покрутила, оцінюючи такого інформатора, пальцем біля скроні.

 

Тож чергові Стамбульські перемовини стали ще одним показником імовірних політичних пертурбацій на різних рівнях, у різних країнах, у тому числі й в Україні.