Грошовита передова. Поки воїни світла борються за Україну, наближені до Зе-влади ділять «жирні» посади

30.11.2022
Грошовита передова. Поки воїни світла борються за Україну, наближені до Зе-влади ділять «жирні» посади

Хто бореться за світло, а хто — за «жирні» посади.

Сумнівів у тому, що українська армія вийде з війни однією з найсильніших у світі, в нас немає.

 

Так само героїчно на передові рубежі захисту держави вийшли українські енергетики.

 

Вони відважно в максимально стислі терміни витягують країну з суцільної темряви, мороку, холоду, голоду, зневоднення, що невгамовно шизофренічно нам намагається влаштувати хижа, люта й неадекватна путінська росія.


Водночас народжується питання: чому Україна, маючи наразі відповідну зброю, не завдає відповідних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури рф у відповідь? Це що, геополітичні ігри?


Однак чи можемо ми сказати те саме, як про військових та енергетиків, — про цивільну бюро­кратію України? Про політичний клас?

 

Хоча здебільшого вони проявили себе краще, ніж ми очікували, але їм точно є чого повчитись у ЗСУ та реальних, а не кабінетних бійців енергетичного фронту.

 

Адже саме вони зараз виконують завдання, котрі постануть перед усією країною після перемоги: досягати максимального результату за обмежених ресурсів.
Досвід фронтовиків буде затребуваний у всіх сферах життя. А прихід нових лідерів — питання часу.


І саме найближчі роки — час ухвалення рішень, які визначають майбутнє людства на десятиліття. Якої якості чиновники це робитимуть?

 

Такої, яку сьогодні вибудовує офіс президента. Зокрема його керівник Андрій Єрмак.


Це не ставало б гострою темою для обговорення, якби наразі не залишались без відповідей серйозні запитання і докори українського суспільства безпосередньо до пана Єрмака.

Люди Єрмака — в енергетичну сферу

За даними розслідування Bihus.info, протягом 2021-2022 років на державних посадах високого рівня почали масово опинятися люди, так чи інакше пов’язані з главою офісу президента Андрієм Єрмаком.


Журналісти проєкту перерахували державні посади, які останнім часом очолили наближені до Єрмака люди: бізнес-партнери, радники або давні знайомі.

 

Водночас вони наголошують, що самі призначення не свідчать про «щось погане», а важливим є те, що «у ключових кабінетах опиняються люди, ймовірно, зобов’язані рекомендаціям» Єрмака.


Останніми прикладами таких призначень стали зміни в наглядовій раді найбільшого нафтовидобувного підприємства України — Укрнафти.

 

І коли остання перейшла у повну власність держави, а саме до Міноборони, в ній змінилася наглядова рада підприємства: з п’яти наглядачів двоє — близькі до Єрмака: юристка Роза Топанова і його радник Андрій Гота.


Оскільки для нас наразі енергетичний сектор — чутливе питання виживання, тому, власне, така прискіплива увага до всіх кадрових порухів у цій сфері.


Топанова була юристкою у фірмі Єрмака «Міжнародна правнича компанія», яку той створив наприкінці 90-х.

 

Напередодні приходу Єрмака у політику він із Топановою заснував акціонерне товариство з такою ж назвою. А ще раніше вона та нинішній очільник ОП як партнери створили адвокатське об’єднання.


Крім Укрнафти, Топанова після приходу Єрмака в ОП стала членкинею наглядової ради «Ощадбанку» та директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».


Водночас щодо Готи у відомостях про призначення вказано, що він є радником Єрмака, а у 2020–2022 роках він також очолював кабінет голови ОП. У вересні 2021-го став членом наглядової ради «Центренерго».


Ще один позаштатний радник Єрмака, Руслан Магомедов, з лютого 2022 року очолює Нацкомісію з цінних паперів фондового ринку. Саме ця комісія забрала акції Укрнафти і передала їх у власність Мін­оборони.

АнтиАрестович

А тим часом керівник офісу президента Андрій Єрмак знову викликав гостру реакцію українців, зазначивши, що завершити розв’язану росією війну до кінця весни наступного року Україні навряд чи вдасться.

 

Так глава офісу президента сказав під час виступу на Міжнародному безпековому форумі у Галіфаксі. Він прокоментував висловлювання заступника міністра оборони України Володимира Гаврилова про те, що українські сили можуть повернутися в Крим до кінця грудня, а вся війна з росією завершиться навесні. Цю думку Гаврилов висловив в інтерв’ю телеканалу Sky News.


«Звучить, ніби ця фраза заступника міністра оборони України — це мрія, — якось хитросплетено сказав Андрій Єрмак. — Звісно, мільйони українців мріють, аби ця війна завершилася якомога швидше. Утім я буду більш реалістичним. Ця війна триває, і я не готовий назвати точний день і час, коли ми переможемо. Але це точно станеться».


Отже, якщо викинути всі зайві слова, то вийде наступне: «Цього року Україна досягла успіхів на полі бою, утім ця війна триває, і ми переможемо».


Активні користувачі соцмереж вибухнули: «Це той випадок, коли паперовий чиновник коментує урядника-фахівця», — узагальнюють українці у своїх коментарях. «Краще б зосередився на проблемі «Вагнергейт».


«Найкраще, що може зробити Єрмак для України, — піти у відставку!». «Навіть якщо всі звинувачення неправдиві, то це був би гідний вчинок, щоб не кидати тінь на Україну в тому контексті!». «Легендарний Борис Джонсон — Черчилль новітнього часу — пішов у відставку через якісь там «ковідні вечірки» та сміховинну «справу Пінчера»... Супроти Єрмака звинувачення набагато серйозніші, але він уперто тримається за посаду!».


Користувач фейсбуку Антон Рогач зауважує: «Дуже цікаво, коли агент фсб щось коментує про війну... Це він нам слова путіна передає?».


Юрій Сидорський: «Як перестане продавати наші таємниці, прискориться закінчення війни».


В’ячеслав Юрченко песимістично дорікнув: «Росія війну (без’ядерну!) програла. Але ми її не виграли. Досить нас дурити».

Енергетичний фронт

Наразі оминемо військовий аспект: політичні ревнощі, або як верхівка влади готувалась до нападу рашистів. Ми вже про це неодноразово писали й ставили запитання, не почувши від високопосадовців відповіді: чому вороги швидко дістались до Києва, Херсона, Маріуполя, Каховки, Енергодара та інших міст?


Отже, зазначимо те, що на високому рівні в Україні енергетикою займаються не енергетики, а юристи. А де енергетики на високих щаблях? Де ті, хто розуміє, як працюють єдина енергетична система, закони Фарадея чи Максвелла? Хто там, нагорі, може прорахувати реакцію системи на ті чи інші рішення або виклики? Окрім того, є купа невирішених технічних питань.


«Не створено відповідний резерв обладнання, не відпрацьовано механізми з європейськими донорами, щоб вони могли швидко допомогти, — зазначає ексміністр ЖКГ, народний депутат України Олексій Кучеренко. — Європейці кажуть, що готові без зволікань дати, але наші не можуть так швидко взяти, бо в європейців досить жорсткі процедури й не передбачають корупційних складових: тобі дам трансформатор, тобі не дам; по дорозі «щось накручу» і таке інше».


Резонне запитання: чому ми не можемо зараз швидко заміняти генератори та усілякі комплектуючі, що їх нам трощить кацапня? За словами пана Кучеренка, тому що ми в енергетичному секторі не готувались до війни, хоча про те, що буде широкомасштабний напад, було зрозуміло ще після нападу в 2014 році.


«Якщо ми розуміємо і готуємося до того, що ворог може напасти, то сценарій відкриття енергетичної війни, енергетичного фронту очевидний, — вважає Олексій Кучеренко. — Навіть улітку було видно, що ворог буде бити по об’єктах інфраструктури: станціях, підстанціях, ТЕСах тощо. Тому потрібно було готуватись до цього, укріплюючи їх.

 

Так, є нюанси, не все так просто, але переконаний, що їх можна було захистити бетонними, кам’яними конструкціями, мішками з піском, закопати — так, у землю потрібно було зариватись. І за рік-два в цьому плані можна було зробити дуже багато.

 

Бачите, ворог не б’є по атомних електростанціях, бо це інша, важча категорія звинувачень, це у світі класифікується як ядерний тероризм. І тут уже рашисти нікому нічого не довели б і ні перед ким не захистилися б, навіть перед Китаєм, Індією і т. д.

 

Наразі вони б’ють незахищені точки, й там мав би бути створений запас трансформаторів. Зрозуміло, вони недешеві, але коли ми готуємось, то для кожної ключової станції (їх приблизно десяток) мав би бути альтернативний, резервний комплект».


Окрім того, політики вимагають навести лад у графіках відключень.

 

«Я не вдаюсь до гострих оцінок, просто вже місяць вимагаю від уряду, аби графіки аварійних відключень розробляли не самотужки енергетичні компанії, а нехай його обов’язково затверджує і кожна регіональна військово-цивільна адміністрація, — каже Олексій Кучеренко.

 

— Бо лише місцева влада розуміє, що важливіше, що можна, а що категорично не можна відключати від електроенергії у певний час. І саме військова адміністрація — єдина вертикаль влади, яка має відповідати за справедливість цих графіків. А в результаті від цього відсторонилися. Зрозуміло, краще, щоб з офісу президента їздили в регіони, робили селфі, кількагодинні наради проводили — ні про що.


Приїжджають в область з ОП і цілу добу морочать голову керівнику ВЦА, фотканням біля стіни, біля ще якогось об’єкта... А хто за вас працюватиме? Тому я хочу побачити особу, призначену або розпорядженням РНБО, або уряду, або ОП, або всі разом нехай призначать нам надзвичайного комісара з енергетичної безпеки, щоб ми знали, хто за що відповідає.

 

Маю також низку запитань до того, як поведе себе і газотранспортна система, якщо зовсім не буде тиску? Чи вистачить запасів на наших західних кордонах, щоб відправити газ у Європу, так, як колись ми зробили, коли взимку два тижні були морози до 25 градусів.

 

Але це, знову ж таки, потрібно, щоб технарі розмовляли. А не майстри коливання повітрям. А в нас кожен «круглий стіл» якісь псевдоексперти та юристи збираються і радяться, ведуться якісь нікчемні дискусії та закочуються істерики. Ще питання: а хто фінансує ці «круглі столи»? Так не робиться під час війни!».


І дійсно, в усьому слушна думка пана Кучеренка. І в тому, що, може, замість великого будівництва ці підстанції потрібно було заховати під землю?


Є велика потреба в тому, аби призначати не політичних, а професійних і фахових відповідальних осіб, і лише тоді можна вибудовувати стратегію.


Має бути система воєнної дисципліни в енергетичному секторі. Адже сьогодні в кожного з нас — свій окоп. І в цьо­му окопі ми мусимо зайняти свою лінію оборони. Причому зайняти її відповідально й професійно.