Бацька путіна: як вплинула на Білорусь російсько-українська війна

16.06.2022
Бацька путіна: як вплинула на Білорусь російсько-українська війна

Через союзницьку політику Олександра Лукашенка з країною-агресором росією потерпає економіка Білорусі. (Фото з сайту radiosvoboda.org.)

Тут спочатку треба розуміти відмінність Білорусі від України: у РБ набагато менш родючі ґрунти, практично відсутні чорноземи, а сама країна — у зоні ризикованого землеробства.

 

При цьому в Білорусі набагато краще, ніж в Україні, розвинене тваринництво, особливо м’ясо-молочне.

 

Тому м’ясом і молочкою Білорусь не лише себе забезпечує з великим надлишком, а й у величезних кількостях експортує до рф.


Крім того, низька родючість білоруських ґрунтів частково компенсується великою кількістю дешевих мінеральних добрив власного виробництва.

 

Війна в Україні серйозно позначилася на білоруському сільському господарстві. Через санкції та громадський тиск у Європі багато іноземних компаній відмовилися імпортувати свою продукцію до Білорусі.


Так, наприклад, вчинили виробник техніки Deere і виробник добрив Bayer. А постачальники насіння та добрив, яких обмеження не торкнулися, перейшли на повну передоплату.

 

В результаті вже подорожчало все: добрива та засоби захисту рослин, насіння, паливо, комплектуючі до техніки, ціни зросли загалом на 20—30%. Із комплектуючими до техніки ситуація найскладніша.

 

Навіть потужні трактори МТЗ білоруського виробництва працюють на імпортних двигунах. Швидше за все, доведеться шукати запчастини до них у Китаї, благо там є широкі лінійки виробництв. Але як саме це вплине на ціни, поки неясно.


При цьому в Білорусі ціни на такі товари, як молоко та м’ясо, регулюються державою, тобто виробники не мають права збільшити відпускні ціни без додаткових вказівок влади.

 

Якщо нічого не зробити, то вони не тільки не зароблятимуть, а й почнуть випускати продукцію собі на збиток. І тоді миттєво розпочнеться скорочення обсягів виробництва. У перспективі це може призвести до того, що спочатку з полиць магазинів зникнуть цибуля, морква та все те, що виробляють у Білорусі.


Є низка проблем, загальних для сільського господарства РБ і рф — але на АПК Білорусі вони позначаться швидше, ніж на російському. Так, обидві країни імпортують до 40% інкубаційного яйця та пташенят-бройлерів.

 

Причому імпорт дуже випереджає якість внутрішнього продукту. При інкубації чеського яйця бройлерів виводок становив 92%. Виводок турецьких кросів досягає 75—80%, а виводок з яйця російських і білоруських бройлерів — 60—65%. Плюс потім російський і білоруський бройлер дає найгірші прирости ваги на одиницю корму.


У цілому нині собівартість західних бройлерів відсотків на 20—30 нижча, ніж вітчизняних. Тобто можна користуватися і російськими кросами, але собівартість продукції (і ціна в магазині) буде на ті самі відсотків 20—30 вища.


Аналогічна ситуація з насінням і його гібридами. За десятками культур — це імпорт, від тепличних гібридів помідорів до насіння цукрового буряку.


У будь-якому випадку Білорусь зможе забезпечити власну продовольчу безпеку. Але це відбудеться за рахунок зниження асортименту продуктів у магазинах, зростання цін і загального зниження рівня життя в країні.

Білорусь: війна та її вплив на виробництво та експорт білоруських добрив

Треба розуміти, що сама Білорусь із надлишком забезпечена мінеральними добривами — як калійними (видобуваються на підприємстві «Білоруськалій»), так і азотними (виробляються на підприємстві «Гродно Азот» із дуже дешевого російського газу).

 

До запровадження санкцій експорт добрив (азотних — в ЄС, калійних — у світі) давав Білорусі від 20 до 30 відсотків валютних надходжень до бюджету.


Санкції щодо експорту білоруських добрив запроваджували впродовж 2021 року, з безліччю складнощів та інтриг. (Європейці дуже не хотіли залишитися без білоруських добрив і без своїх доходів від їх перепродажу.)

 

Але в результаті білоруські виробники все ж таки втратили ринки ЄС та України, частково — Бразилії. Тепер продукцію (калійні добрива) намагаються перенаправити до Індії та Китаю.

 

Але торгувати за комерційними, ринковими цінами сьогодні навряд чи вийде — доведеться продавати з дисконтом. Перебудувати бізнес на нових покупців непросто, на це піде від пів року до року.


Плюс дуже ускладнилася логістика. Виникли серйозні проблеми з вантажоперевезеннями: черги, збільшення термінів, зміна цін. Україна та Прибалтика закрили для Білорусі вихід до моря.

 

Російські порти в Ленінградській області анонсували перевалку в себе білоруських добрив, але насправді зараз не мають потужностей для цього: відповідні потужності передбачалося будувати в 2022-2023 роках, але чи можливо це сьогодні (під санкціями) — велике питання.


Також білоруська влада анонсувала постачання добрив до Китаю залізницею, через рф. Але цей шлях і раніше, і тим більше зараз завантажений по максимуму.

 

Транссибірська магістраль не гумова, 60% можливостей магістралі зайнято російськими вугільниками.


Загалом у 2020 році Білорусь продала азотних добрив на $181 млн. Понад половину цієї суми приніс ринок ЄС. Тепер для продукції «Гродно Азота» доведеться шукати інших покупців.

Не туди їде білорус.
Фото з відкритих джерел.


На частку «Білоруськалія» у 2020 році припадало від 17 до 20% світових постачань калійних добрив. Ціни на них постійно коливаються, тому порахувати конкретні втрати Білорусі від санкцій на експорт калійних добрив неможливо. Проте в 2022 році втрати оціночно становитимуть від $2 до $3 млрд.


У росії виробництвом калійних добрив займаються компанії «Уралкалій» та «Єврохім». Наскільки мені відомо, вони не сильно постраждають від західних санкцій, тому що їхні основні ринки збуту — Індія, Китай, Індонезія, В’єтнам, країни Латинської Америки.

 

Однак тепер складеться така ситуація: «Уралкалій» та «Єврохім» по максимуму перенаправлять свої потоки калійних добрив на зовнішні ринки, заробляючи валюту.

 

А внутрішній російський ринок завдяки цьому певною мірою звільниться, і на нього як заміщення піде продукція «Білоруськалія». Білоруському виробнику це дозволить зберегти виробництво, хоча прибутки, звичайно, помітно впадуть.

Білорусь: війна та її вплив на відтік із країни IT-фахівців, учених і висококваліфікованих фахівців

Тут важливо розуміти: масовий відтік IT-фахівців із Білорусі розпочався не з моменту нападу росії на Україну, а набагато раніше, після 9 серпня 2020 року, тобто з початку придушення «білоруської революції».

 

Саме тоді розпочалася активна релокація білоруських айтішників за межі країни (зокрема в Україну). Переїж­джали переважно колективами — повними фірмами, відділами, підрозділами, робочими групами.

 

Індивідуальна міграція теж мала місце, але становила (оціночно) не більше 30% від загальної кількості фахівців, що виїхали. Усього, за різними (дуже різними) оцінками, з серпня 2020-го й до кінця 2021-го з Білорусі релокувалося близько 10-12% високооплачуваних IT-фахівців.


У свою чергу, війна рф проти України дала новий поштовх «відпливу мізків» з Білорусі. Згідно з опитуванням профільного порталу dev.by, після 24 лютого Білорусь залишило більше фахівців, ніж після 2020 року.


Після початку військових дій в Україні релокувалися понад 30% читачів, які заповнили анкету від 5 квітня. Як виявилося, події в Україні спровокували відтік наймолодших спеціалістів (18—25 років).

 

Серед тих, що поїхали після 24 лютого, таких виявилося майже 28%. Для порівняння: серед тих, хто виїхав після серпня-2020, — удвічі менше.


Більшість релокантів і тоді, й зараз — спеціалісти віком від 26—35 років. Старші айтішники охочіше виїжджали з країни після серпня 2020 року, ніж у лютневу хвилю релокації.

 

Наразі масовий від’їзд програмістів пов’язаний також із тим, що західні замовники вимагають, щоб фахівці не працювали з території росії чи Білорусі, тому найчастіше переїзд відбувається не з ініціативи співробітника. Замовники кажуть, що не хочуть потрапити під санкції.


Як каже директор Центру економічних досліджень BEROC Катерина Борнукова, сьогоднішня ситуація серйозніша, ніж у 2020 році, адже зараз білоруські компанії різко стали токсичними.

 

«Ми бачимо набагато більший відтік. І боюся, це буде безповоротний процес і активніший, якщо в країні не буде політичних змін. У 2020 році ми говорили, що поїхали 5-10% айтішників, зараз можна говорити про 20—30%, і насамперед це торкнеться продуктових компаній», — підтверджує у своїх прогнозах Борнукова дані IT-фірм.


За низкою оцінок, з 24 лютого й до сьогодні з Білорусі поїхало близько 100 тис. осіб, значна частина — саме айтішників.

 

Для 9-мільйонної Білорусі це дуже багато, і відтік кадрів продовжується. Навіть якщо не казати про податки, які ці працівники могли б платити до білоруського бюджету, варто подивитися на зарплати. Сукупний зарплатний фонд тих, хто виїхав, — близько $2,5 млрд на рік.

 

Раніше гроші залишалися в білоруському ретейлі, громадському харчуванні, фітнес-індустрії, таксі, каршерингу, туризмі. Цим сферам точно стане гірше. За словами експертів, економіка може втратити до 4% ВВП.


Крім того, треба розуміти, що більшість тих, хто виїхав, — це мобільна молодь, що легко адаптується. Це означає, що в них не буде великого бажання повертатися до Білорусі навіть після зміни влади в ній. Близько 70—80% IT-фахівців, що поїхали, до Білорусі вже не повернуться.


Давати оцінки щодо науковців і висококваліфікованих фахівців із різних сфер набагато складніше. Тут не було релокації великими організованими групами — фахівці їдуть поодинці з сім’ями.

 

Крім того, на відміну від ІТ-експертів, вони своєї релокації зазвичай не афішують. Попередньо втрати білоруської висококваліфікованої робочої сили в технологічних галузях поза IT можна оцінити в 10—15% від загальної чисельності.

 

Зміцер МАГІЛЬОВ