Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Дарія Іллющенко, власниця майстерні «Затишний Барліг».
З нового року «Україна молода» змушена була перейти до нового формату спілкування з читачем і стати тижневиком.
Це зумовлено економічною ситуацією в країні: підвищенням цін на папір, друк, логістику, поштові послуги.
Попри непрості обставини, ми все одно якісно, відповідально та професійно готуватимемо свої матеріали і будемо збирати найактуальнішу інформацію за тиждень, щоб ділитися з вами найцікавішим.
Зокрема, на регулярній основі публікуватимемо розмови з українськими майстрами, власниками бізнесу, митцями, а також нашими громадянами, які пожили в інших країнах, але все одно вирішили повернутися до України.
Щоразу це буде новий герой із своєю історією. Отже, цього тижня ми поспілкувалися з Дарією, яка, попри пандемію, нестабільну ситуацію в країні, вирішила не виїжджати за кордон, а ризикнути і почати свою справу в Україні.
Речі для вашої оселі — свічки, макраме, вироби з дерева — це справа, яку Даринка назвала «Затишний Барліг».
Про що ця справа — дівчина розказала «УМ».
— Даріє, що таке «Затишний Барліг»?
— Це моя майстерня, моє місце сили та маленький магазинчик душевних речей. «Затишний Барліг» поєднує в собі роботи з різних матеріалів. У роботі мені подобається, що можна бути ким захочеш, створювати все що заманеться.
— Розкажіть, будь ласка, чому свою справу вирішили назвати «Затишний Барліг»?
— Назва майстерні поєднує в собі низку важливих для мене речей. Однак центральною став будинок родини Візлі — це сім’я чарівників з «Гаррі Поттера». Що, власне, і мав назву Барліг.

Майстриня із власним виробом для затишної оселі.
— Чому ви вирішили займатися варінням свічок, плетінням макраме і саме в цьому руслі розвивати свою творчість?
— Спершу розкажу, що я займаюся двома справами. Вдень я інструктор тренажерної зали, а ввечері — творець різних цікавинок: свічки, настінні панно, сережки, ключниці. Я зараз «горю» цією справою і маю безліч планів для робіт майстерні. Усі палички, наприклад, на яких сплетено макраме-панно, були знайдені у лісі або привезені з різних куточків України. Остання, наприклад, була з наших Карпат. І це не може не надихати, коли вироби створюються в Україні, а не купуються в масмаркетах іноземних виробників.
— Що вас надихає під час створення виробів?
— Ідеї робіт приходять з різних джерел. Це може бути сон, враження від емоційного стану чи робота якогось майстра, яку неймовірно хочеться спробувати зробити на свій лад. Все це є джерелами натхнення, які й допомагають створювати затишні речі для дому. «Затишний Барліг» поєднує роботи з різних матеріалів. Подобається, що можна бути ким захочеш, створювати все що заманеться. Це і є зараз моїм натхненням для того, щоб творити далі.
— Як ви бачите свій бізнес у 2022 році: що плануєте змінити, покращити?
— Знаєте, я творча людина. Моя мета — створювати затишок, любов в оселі. Тому саме це назву своєю метою на 2022 рік. Допомогти створити якнайбільше любові та затишку в оселях не лише України, а й світу.
— Що порадите людям, які сумніваються, чи починати свою справу?
— Скажу тільки, що не треба боятися пробувати. Бути відкритим до нового та робити те, що приносить задоволення. План, який приведе до поставленої мети. Крок за кроком, робота за роботою, продаж за продажем. Знаєте, майже рік як я більше не боюся показувати свої роботи світу. Тому зараз моя порада всім, хто хоче творити, — не боятися.
ДОСЬЄ «УМ»
Дарія Іллющенко, 33 роки. Створила власний бізнес чудових речей для дому «Затишний Барліг». Улюблена книга — про Гаррі Поттера. Місце сили — ліс.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>