Кассандра, Медея та доктор Леонардо. Вистави із шести міст змагатимуться за звання лауреатів ГРИ — 2026
Експертна рада VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА визначили фіналістів, які змагатимуться за звання лауреатів. >>
Попередні ювілеї мислителя Григорія Сковороди чомусь не надихали місцеву владу Харкова.
Через рік, до 300-ліття Григорія Сковороди, у центрі Харкова з’явиться «Філософський сквер» з амфітеатром для світоглядних дискусій.
Автори ідеї вже продемонстрували загалу готовий проєкт, ще раз підтвердивши свій намір вшанувати пам’ять видатного земляка в рамках сучасної концепції.
Над її створенням наразі працюють відомі музейники, краєзнавці, історики, архітектурна школа Олега Дроздова і група харківських меценатів, які зголосилися підтримати підготовку до ювілею ідейно і фінансово.
Найбільш знакові роботи наразі тривають на території музейного комплексу в Сковородинівці. Тут вирішили не просто влаштувати чергову реставрацію з ремонтом дороги та котельні, а суттєво змінити зміст і форму історичної пам’ятки.
«Нова концепція радикально відрізняється від того «чиновницького» варіанта, який планувався раніше, — повідомив виконуючий обов’язки голови ХОДА Олександр Скакун. — Нове бачення комплексне. Воно не тільки про споруди та територію. Воно — про філософію цього місця, його енергетику, його історію».
Цікаво, що ідейним натхненником нового підходу став бізнесмен Денис Парамонов. Він пожертвував на проєкт мільйон євро і запропонував збудувати на території комплексу фонтан «Нєровноє всєм равєнство», ескіз якого створив сам Сковорода.
За словами директорки музею Наталії Мицай, колись цей філософсько-архітектурний шедевр планували звести у Харкові, але не склалося. Отож тепер він стане справжньою родзинкою оновленого музейного простору.
До ювілею тут також планують реставрувати дві будівлі, що збереглися з ХІХ століття. В одній iз них — коморі — вже розібрали цегляні прибудови, оголивши первісні дубові стіни.
Ця споруда так і залишиться в автентичному вигляді, ставши літньою виставковою залою. А в іншій історичній будівлі — конторі, де були апартаменти управителя цією садиби, — після реконструкції діятимуть майданчики для проведення різних заходів у холодну пору року.
Паралельно вестиметься і дослідницька робота.
«На картах видно, що між конторою і коморою розташовувалася група будівель, фундаменти яких точно залишилися, — каже архітектор Олег Дроздов.
— Їх можна знайти і відновити, аби пересвідчитися, який вигляд мала садиба. Відомо, що на початку ХІХ століття тут було збудовано масштабну церкву. Був також будинок священника поблизу сьогоднішньої могили Сковороди і родинний склеп Ковалівських. Все це потрібно знайти».
Але є наразі й проблеми. До сьогодні, наприклад, ще не вирішена доля будинку у селищі Бабаї, де також любив бувати мандрівний філософ.
Попередні ювілеї мислителя чомусь не надихали місцеву владу на порятунок цієї історичної пам’ятки, тому вона перебуває в аварійному стані.
Депутати місцевої селищної ради зверталися до Кабміну з проханням включити будівлю до проєкту «Велика реставрація», але не пощастило. Тепер в регіоні шукають гроші самостійно.
Експертна рада VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА визначили фіналістів, які змагатимуться за звання лауреатів. >>
До кінця липня на виставці в Народному домі «Просвіта» в історичній Жовкві показують роботи митців візуального сектору, які їх створювали упродовж 10 днів під час резиденції діалогу та відновлення «Відпуст». >>
На святі до відкриття Зальцбурзького фестивалю — одного з найпрестижніших музичних форумів світу — зазвучала українська музика. Фортепіанне тріо №2 Бориса Лятошинського — одного з найвизначніших вітчизняних композиторів ХХ століття виконав ансамбль Lyatoshynsky Trio. >>
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>