«Севастопольські диверсанти»: п’ять років тому в окупованому Криму ФСБ ув’язнила трьох патріотів

Рівно п’ять років тому, 9 листопада 2016-го, в Криму окупаційна влада затримала трьох українців — мешканців Севастополя Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку.

Їх звинуватили за сфальсифікованим обвинуваченням у диверсійній діяльності на користь українських спецслужб та засудили до ув’язнення.

Бессарабов та Дудка своєї вини не визнали і отримали сповна — по 14 років колонії суворого режиму.

Штибліков пішов на співпрацю зі слідством (ймовірно, під тиском та шантажем) і отримав 5 років колонії. Та виявилося, що російське «правосуддя» лише вміло обвело бідолаху навколо пальця.

Бо в грудні 2020-го Дмитру висунули нове обвинувачення в державній зраді, за яким йому світить до 20 років позбавлення волі! До речі, вчора, 8 листопада, Дмитрові виповнився 51 рік...

Нагадаємо, всі троє «бранців Кремля» — хороші друзі, дружили родинами, а Дмитро й Олексій — ще й колеги по роботі, разом працювали в аналітичному центрі «Номос» та часописі «Чорноморська безпека».

Дмитро Штибліков ще в 2008 році, після серпневого вторгнення Росії в Грузію, в журналі «Чорноморська безпека» надрукував статтю з промовистою назвою «Російсько-грузинський конфлікт. Наступна — Україна?»

А в 2012-му з’явився його фундаментальний аналіз «Хотят ли русские войны?», в якому Дмитро дійшов висновку, що характер і спрямованість роботи російської військової машини спрямовані на агресію проти сусідів, й Україна, ймовірно, стане її мішенню.

У 2010 році (номер від 19 травня) Дмитро Штибліков дав інтерв’ю «Україні молодій», у якому коментував щойно підписані «харківські угоди» та говорив про перспективи перебування російського флоту в Криму. Хіба могли російські спецслужби пробачити таке?

Третій фігурант справи — відставний офіцер ВМСУ Володимир Дудка, він, як і його друзі, теж мав проукраїнські погляди. «З ним навіть на роботі віталися «Привіт, бандерівець», — розповіла «УМ» подруга Володимира Марина Колдіна.

Правда, після окупації всі троє стали значно обережнішими в своїх висловлюваннях і про політику якщо й говорили, то пошепки. Звісно, кращих кандидатів на роль «диверсантів» годі було й шукати — троє друзів стали чудовою мішенню для російських спецслужб...

У травні 2020 року Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав Олексія Бессарабова та Володимира Дудку політичними в’язнями, відтак вимагає їхнього негайного звільнення. Цього вимагає й Україна.

Проте час іде, а українці досі перебувають за ґратами в Росії. Як повідомляла в серпні «УМ», брат Володимира Дудки звернувся з листом до президента України з проханням узяти справу визволення політичних бранців Кремля під особистий контроль.

Адже за останні два роки не було звільнено за участю держави жодного політв’язня (окрім тих, хто відсидів свій строк).

ДО РЕЧІ:

Родичі політв’язнів звертаються до всіх небайдужих підтримати рідних бодай морально — листами, адже це так важливо для зневірених бранців.

Писати можна за адресами:

355044 г. Ставрополь-44, ФКУ ИК-11 УФСИН России по Ставропольскому краю, Дудка Владимир Михайлович 1964 г.р.; 357000,

с. Кочубеевское, Ставропольский край, ФКУ ИК-1 УФСИН России по Ставропольскому краю, Бессарабов Алексей Евгеньевич 1976 г. р.;

111020, Москва, Лефортовский Вал, дом 5, п/я 201. СИЗО-2 «Лефортово» ФСИН России, Штыбликов Дмитрий Анатольевич 1970 г.р.

До листа слід покласти конверт зі зворотною адресою, адже «там» це дефіцит...