Чому імені Богдана Хмельницького, а не Нестора Махна?

13.07.2021

До написання цієї статті я давно збирався звернутись. Однак нещодавня реклама, що звучить по Першому каналу Українського радіо, підштовхнула до написання цього листа.

 

Адже Кароліна, школярка з окупованої Луганщини, стала студенткою Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, який нині, з відомих причин, розташований у райцентрі Старобільськ на Луганщині.

 

Про статус «національний» провінційного університету я не говоритиму — він у когорті подібних «національних» нічим не відзначився. Але при чому тут Тарас Шевченко?


Відомо, що наш національний геній ніколи не був на Луганщині, і тому тут доцільно згадати приказку «На городі бузина, а в Києві дядько». І от завдяки якомусь київському дядьку й з’явилось у колишньому педінституті ім’я Тараса Шевченка.


Вступаючи свого часу до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, я вважав його найпрестижнішим вищим навчальним закладом Української РСР.

 

Закінчивши з відзнакою географічний факультет згаданого університету, почав там працювати спочатку в науково-дослідній лабораторії, а потім, у неповні 25 років, був обраний за конкурсом асистентом кафедри гідрології та гідрохімії.

 

З часом побутові причини змусили мене змінити профіль роботи, і я понад 43 роки працював у системі державної гідрометеорологічної служби, причому останні 32 роки — директором Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського.

 

І тому з упевненістю заявляю — нинішній Київський національний університет імені Тараса Шевченка по праву носить його ім’я, бо дає ґрунтовні знання.

 

Невипадково він входить до списку найпрестижніших навчальних закладів світу, хоча є там не на провідних місцях.

 

До речі, Тарас Шевченко в тодішньому Університеті Святого Володимира працював на початку 1847 року вчителем малювання.


Але ж ім’я Тараса Шевченка носить ще кілька периферійних навчальних закладів, які могли б не девальвувати світле ім’я.

 

Зокрема, це комунальний навчальний заклад фахової переддипломної освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж імені Т. Г. Шевченка Черкаської обласної ради».

 

У Чернігові теж не забули про нашого генія, адже там функціонує навчальний заклад із чудернацькою назвою «Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.


Щоб підкреслити соборність України на Тернопіллі, теж не забули про нашого Тараса, адже в райцентрі Кременець працює «Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка».


Інші відомі діячі української історії теж не обділені дещо дивною увагою регіональних навчальних закладів.

 

Тут насамперед потрібно згадати Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького і Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Але хтось із читачів «УМ» чув про звершення гетьмана України на педагогічній ниві?


Якщо говорити про Мелітополь, то чому тамтешні вчені-педагоги забули про земляка — Нестора Махна? Він хоч був у Мелітополі, а Богдан Хмельницький помер за 127 років до заснування міста.


Звичайно, моя пропозицiя — жарт. А от щодо увіковічення пам’яті уродженця Мелітополя, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова, колективу університету варто подумати.

 

Ім’я Богдана Хмельницького в Україні достатньо пошановане, тому зміна імені згаданого університету була б доцільною, особливо враховуючи півстолітні роковини смерті Дмитра Івановича, які випадають на 2023 рік.


Далі згадаю зовсім абсурдні, на мій погляд, назви. Почнемо з батьківщини Леоніда Брежнєва — колишнього Дніпродзержинська. Адже там навчають студентів у Дніпродзержинському інституті економіки та менеджменту імені Северина Наливайка.

 

До чого тут ватажок селянського повстання на Волині, який був четвертований у Варшаві в 1597 році — за півтора століття до заснування нинішнього Кам’янська, зовсім незрозуміло.


Взагалі нинішня Дніпропетровщина впевнено тримає першість за недоречними назвами. Зокрема, незрозуміло, яку науку вивчають у приватному навчальному закладі вищої освіти Дніпропетровський технологічний університет «ШАГ» або в комунальному навчальному закладі вищої освіти Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради.

 

Але всіх далеко позаду залишає вищий навчальний заклад Університет імені Альфреда Нобеля.

 

А чи питали засновники закладу дозволу в нащадків Альфреда Нобеля на використання імені видатного предка в місті Дніпро? Навряд.

 

І чи допомагає помпезна назва підготувати нових лавреатів Нобелівської премії, теж дуже сумнівно. То для чого смішити світ гучними назвами?

 

І якщо ми йдемо до Європи, то шлях туди треба торувати не недоречними й абсурдними назвами, а насамперед фаховими знаннями випускників.


На жаль, останнє ЗНО з математики показало катастрофічно низький рівень знань з цієї дисципліни. А без математики не існує жодна наука!


Чи є вихід з порушеної проблеми? Мені здається, що є. Прикладом може слугувати історія з перейменуваннями Волинського національного університету імені Лесі Українки, який на початку XXI століття носив нинішню назву, потім заради незрозумілої моди став Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки.

 

Однак кілька років тому йому повернули попередню назву, яка відображає як місце розташування закладу, так і пошановує видатну поетесу. Тому пропоную залишити по одному «іменному» навчальному закладу в галузі, причому ім’я має бути пов’язане з цим закладом.

 

Адже поет-академік Павло Тичина заслуговує пошанування на рідній Чернігівщині. Але до чого тут славне місто Умань, в якому державний педагогічний університет носить його ім’я?


Стосовно інших недоречних найменувань, то їх, на жаль, є ще багато. Декомунізовуючи нашу історію, варто звернути увагу і на порушену проблему.


А прикладом продуманого присвоєння імен дійсно видатних учених інститутам є Національна академія наук України, яка «всує» не присвоювала гучні імена закладам, які не мали до них жодного відношення.

 

Олександр КОСОВЕЦЬ,
член ученої ради Українського географічного товариства
Київ

  • Зі святом, Україно!

    Шановна редакціє «України молодої»! Вашу газету передплачую та уважно читаю вже 28 років. >>

  • Право на перемогу

    Класик української літератури поет Володимир Сосюра у поемі «Мазепа» звертається до нас із такими словами:
    Не досягли ми тих висот. >>

  • Осінь

    Осінь дивиться прямо в обличчя,
    Подарує мені самоту... >>