Ядерна валіза народовладдя: що Зеленський може винести на рефрендум і чим це загрожує

09.06.2021
Ядерна валіза народовладдя: що Зеленський може винести на рефрендум і чим це загрожує

Референдум — розтяжка небезпечного народовладдя. (Фото з сайту naurok.com.ua.)

За всіма важливими подіями й загостреннями суспільного настрою затесались непоміченими «спроби пера» референдуму.

 

А тим часом вони мають дати підказку владі, як зробити так, щоб референдум стовідсотково узаконив те, що потрібно.


Ми раніше вже розповідали про те, що референдум — специфічний і навіть небезпечний політичний інструмент.


Нещодавно президент України Володимир Зеленський сказав, що збирається винести на всеукраїнський референдум питання про статус олігархів.

 

Щоправда, за умови  якщо нардепи не підтримають цей закон у ВР. Місяць тому Зеленський анонсував законопроєкт як панацею зменшення впливу українських олігархів на державні процеси.


Хоча чимало експертів і практиків уже встигли назвати його «недолугим», вказуючи, що він просто інструмент боротьби з неугодними впливовими, ідейно антагоністичними бізнесменами.

Трохи юридичного лікнепу

Основні засадничі установки проведення референдуму зводяться до того, що для початку референдуму за народною ініціативою потрібно зібрати щонайменше три мільйони підписів.

 

Збирати їх потрібно у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній з них.


Якщо всі норми про ініціювання референдуму дотримано, то оголосити його має президент своїм указом.


На всеукраїнський референдум пропонують виносити питання з чотирьох царин:


* зміни до І, ІІІ і XIII розділів Конституції (це розділи «Загальні засади», «Вибори. Референдум» та «Внесення змін до Конституції»);
* питання загальнодержавного значення;
* зміни території України;
* скасування законів чи їх окремих норм.


Водночас не можна на референдумі вирішувати питання, які прямо суперечать Конституції, підривають принципи захисту прав людини, незалежність, суверенітет чи територіальну цілісність України.
На референдум не можна виносити питання податків, бюджету та амністії.


Також референдуми не можуть вирішувати питання, які віднесені до компетенції органів правопорядку, прокуратури чи суду.
При цьому на один референдум можна виносити лише одне чітке питання.


Якщо рішення підтримали, то знову це питання можна буде переглядати на референдумі (тобто скасувати рішення чи змінити) лише через три роки після оголошення попередніх результатів.


А загалом референдуми з питань, за які ще не голосували або не підтримали, можна проводити не частіше, ніж через рік після оголошення результатів попереднього референдуму.


Гроші на проведення референдуму (за попередніми оцінками — це близько 2 млрд грн) пропонують виділяти з резервного фонду бюджету.


Щоб референдум був дійсним, явка на ньому має бути 50%+1 виборець — це своєрідний запобіжник від випадкових голосувань.


А рішення референдуму вважатиметься чинним, якщо за нього проголосувало більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні.

Референдум — ядерна валіза

Нагадаємо, найбільше питань у депутатів на етапі обговорення його в парламенті виникло до норм про онлайн-голосування на референдумі, а також щодо можливості скасовувати старі закони.
Через це на друге читання подали 1,5 тис. поправок.


«Такі референдуми можуть загрожувати національній безпеці України, особливо в умовах захисту українських електронних систем, агресії з боку Російської Федерації», — заявив депутат від «Європейської Солідарності» Володимир Ар’єв.


Інший депутат цієї партії Володимир В’ятрович вважає, що при електронному голосуванні неможливо перевірити, наскільки вільним є волевиявлення людини — можливо, когось змушуватимуть проголосувати саме так.


Крім того, політик вважає, що це відкриває двері для можливості впливати на референдуми з-за кордону України, зокрема з Росії. У низці країн, таких як Франція та Литва, через небезпеку закордонного впливу вирішили відмовитися від електронного голосування на референдумах.


Але в Україні цю норму в проєкті до другого читання вирішили все ж залишити.


Тож голосувати на «народному референдумі» можна буде як традиційно — на дільницях iз паперовими бюлетенями, так і дистанційно — через електронну форму.
Протестували також проти можливостi скасовувати на референдумах чинні закони.


«Законопроєкт про референдум — ядерна валіза, яка може поховати Україну», — вважає депутат Сергій Рахманін з фракції «Голос», яка не голосувала за законопроєкт про «народовладдя від Зеленського».


Він попередив, що такий закон створить не народовладдя, а можливість владі ухвалювати будь-що в обхід парламенту за допомогою «маніпулятивних референдумів».


«Будь-хто з будь-якого приводу зможе змінювати, коригувати або скасовувати закони з невідомих причин, прикриваючись волею народу. Таке робили неодноразово, це дуже старий прийом, який використовували лиходії і шахраї навіть вселенських масштабів», — пояснив депутат.


А в ОПЗЖ не погодилися з тим, щоб на референдуми виносили лише одне питання раз на рік. Там також пропонували внести у законопроєкт положення про місцеві референдуми.
Утім після так званого «Кримського референдуму» та «референдумів» на Донбасі, які не визнали Україна та більшість країн світу, ставлення до місцевих референдумів у Києві досить суперечливе.

Політично стурбована Дніпропетровщина

Як будь-яка серйозна зброя, закон про референдум потребує польових випробувань і пристрілки. І такі випробування вже почалися.


Ще 27 квітня на сайті ЦВК з’явилася новина про те, що комісія направила своїх представників на збори громадян щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

 

Вони були заплановані в 16 населених пунктах, в основному в селах, 15 з яких розташовані... у Дніпропетровській області.

 

І ці збори мали відбутися в один і той же день — 29 квітня. (Шістнадцяті — 4 липня в Києві.) Голова комісії Олег Діденко заявив про те, що це перше, можна сказати, історичне рішення ЦВК такого штибу, і воно відповідає вимогам Закону України «Про всеукраїнський референдум».


Виявилося, що на 15 зборах виносилися однотипні питання і ЦВК у результаті зареєструвала п’ять ініціативних груп, створених у різних селищах Дніпропетровської області, які висунули п’ять суперпопулістських питань.


1. Чи підтримуєте Ви пропозицію, щоб газ, який видобувається на території України, постачався громадянам України з метою використання у побутових потребах та державним і комунальним підприємствам, установам і організаціям за ціною, яка включає ціну його видобутку та надбавку до ціни видобутку не більше, ніж 30 відсотків?


2. Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні?


3. Чи підтримуєте Ви продаж об’єктів стратегічної власності України?


4. Чи підтримуєте Ви легалізацію грального бізнесу в Україні?


5. Чи підтримуєте Ви легалізацію наркотику марихуана в Україні?


Будь-кому зрозуміло, що дніпропетровські селяни раптом узялися ініціювати референдум не просто так. Звідси запитання: а хто насправді вирішив усе це затіяти?

Перегони популістів

«Йдеться просто про якісь ініціативні групи, нашвидкуруч організовані в Дніпропетровській області», — вважає політолог і політтехнолог Олег Постернак.


Він каже про те, що в цій ситуації може бути обкатано технологію блокування невигідних владі ініціативних груп. У Законі України «Про всеукраїнський референдум» прописано право ЦВК відмовляти в реєстрації тим ініціативним групам, у яких питання збігається з питанням, висунутим раніше іншою ініціативною групою.


Запитання можна сформулювати так: хто кого обскакає у референдній гонитві. На думку політтехнолога, виграти перегони можна шляхом реєстрації формальних ініціативних груп із проблемних питань, блокуючи діяльність груп, створених за ініціативою певних політсил.


І дійсно, напередодні рішення ЦВК на сайті Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» з’явилася заява заступника голови партії Івана Крулька про те, що політсилі хочуть перешкодити провести земельний референдум шляхом створення фейкових ініціативних груп.


«Як ви думаєте, чи зберуть ці ініціативні групи потрібну кількість підписів? Особисто я відповідь на це запитання знаю», — зазначає політтехнолог Олег Постернак.
Однак тут виникає ще одне важливе запитання: як звичайний виборець, що не володіє інсайдерською інформацією, може визначити, від кого виходить питання, винесене на референдум? Адже в повідомленнях ЦВК вказуються просто якісь «ініціативні групи».


Професіонали, котрі уважно відстежують підкилимну боротьбу різних політсил, можуть чітко сказати, звідки ростуть ноги в тієї чи іншої «народної ініціативи». А от пересічний виборець навряд чи стане перейматися подібними питаннями. Головне, щоб сама проблема, винесена на референдум, зачіпала за живе.


І тут знову варто повернутися до суті питань, які пропонується всенародно обговорити.


Усі п’ять пунктів — золотий фонд популізму. Якщо на перше, про ціни на газ, більшість відповість ствердно (цікаво, а хто буде проти?), то на інші (про продаж землі, об’єктів стратегічного призначення, про легалізацію марихуани і грального бізнесу) обиватель зазвичай проголосує «ні», навіть не намагаючись вникнути в суть справи.

 

Такі питання цікаві тим, що на їхньому прикладі можна простежити, як маніпулюють громадською думкою.

Обкатка референдного танка

Наприклад, ринок землі. Об’єктивно його відкриття за всіма цивілізованими правилами — нормальний процес, передусім для селянина, який, формально маючи землю, змушений здавати її в оренду за пару мішків зерна або відро олії на рік великим агромагнатам. Але варто черговому популісту прокричати з трибуни.

 

«Негідники розпродають Батьківщину!», як у так званого пересічного українця відбувається розрив шаблону, й він схвально киває: «Так, не можна продавати рідну землю олігархам (іноземцям, люмінатам, рептилоїдам тощо)». Така ж історія з гральним бізнесом і «наркотиком марихуаною».


Погано! Чому? «Тому що аморально і незаконно!» — скаже добропорядний громадянин.


Але насправді тим, хто пропонує ці питання, плювати і на ринок землі, і на марихуану. Це просто обкатка технологій. Головне завдання якої — вловити родзинку формулювання питання так, щоб отримати на нього потрібну відповідь? Ну і також зрозуміти, як провести поперед­ню медійну підготовку, щоб забезпечити необхідний відсоток позитивних або негативних відповідей?


...Центральна виборча комісія встановила термін збору підписів під п’ятьма ініціативами — 90 днів, з 15 травня по 12 серпня 2021 року. У ці три місяці будуть відпрацьовувати технологію збору підписів, потім — технологію підготовки аудиторії до правильного голосування.


Якщо «зелена» ініціативна група обігнала «Батьківщину» для того, щоб задавити, наприклад, референдум про ринок землі, то це одне питання. Але чи справді у «слуг» саме така мета, покаже час.
Якщо шляхом референдуму в країні «закопають» ініціативу про легалізацію марихуани, не смертельно. Це не найголовніше питання для українського суспільства.


Та якщо відпрацювання технологій буде успішним, хто знає, яку «ядерну» небезпеку буде загорнуто в простирадло референдуму?