Неспокійно в кабмінівських лабіринтах, а нещодавно стався новий переполох.
Котрий місяць охоплена тремором керівна верхівка виконавчої влади проводить ворожіння на кавовій гущі: на кого ж президент Володимир Зеленський зрештою поміняє прем’єр-міністра Олексія Гончарука? Прізвищ озвучується чимало.
Зрозуміло, бо в полюванні за головним кріслом на Грушевського, 12/2 змагаються далеко не бідні люди в нашій країні. Звісно, не власними персонами, а своїми ставлениками. Аналітики передрікали зміну або глави уряду, або чимале перезавантаження в уряді навесні. Час уже піджимає.
І от вистрілила чергова новина: президент Володимир Зеленський розглядає можливість призначення Сергія Тігіпка прем’єр-міністром України.
Офіційно цю інформацію ніхто не підтверджує і не спростовує. Ні комунікаційники глави держави, ні в прес-службі компанії Сергія Тігіпка ТАС. Проте Тігіпка бачили в офісі президента Володимира Зеленського, та й сам президент не заперечує, що зустрічався з політиком і бізнесменом.
І доки історія з можливим переформатуванням складається із вторинних ознак можливого призначення ветерана української політики, нові чутки видали на-гора, що Тігіпко й сам не проти зайняти крісло прем’єра. Ну, побачимо, можливо, колишній віце-прем’єр азаровського уряду Сергій Тігіпко сам про щось повідомить суспільству?
Однак знавці тонкощів хитросплетінь у вищих ешелонах влади відносять цю інформацію до розряду теорії ймовірностей і стверджують, що навряд чи Сергій Тігіпко стане наступним прем’єр-міністром України. Швидше за все, ЗЕвлада взялась за котуванння відомих прізвищ.
Аби самій для себе розуміти вплив, цінність, масштаб певних знакових фігур, котрі ще можуть бути почутими суспільством, а відтак, і корисними владі. Адже ціна політиків так само швидкомінлива, як, наприклад, на біржі товарів. І взагалі — для чогось же проводяться ці зустрічі?
Що про це кажуть самі урядовці? Скажімо, чинний прем’єр Олексій Гончарук у ході брифінгу за підсумками засідання Кабінету Міністрів заявив, що зустрічався з колишнім віцепрем’єр-міністром України Сергієм Тігіпком, тому що шукає радників.
Мовляв, за останній місяць переглянув більше 20 осіб. «Нам дійсно необхідно посилити уряд радниками, котрі добре розуміють, що таке промисловість», — визнав Олексій Гончарук. А щодо своєї ймовірної відставки, то Гончарук заявив, що у відставку йти не збирається.
Дійсно, Сергія Тігіпка вважають достатньо фаховою людиною у сфері промисловості й економіки. Йому 60 років. У 1997—1999 роках Тігіпко був віцепрем’єр-мінстром в урядах Павла Лазаренка та Валерія Пустовойтенка, у 2010-12 роках — в уряді Миколи Азарова. У 2002-04 роках очолював Національний банк України. Також він два рази балотувався в президенти України — у 2010-му та 2014 роках.
Нагадаємо, уряд на чолі з Гончаруком було сформовано у перший день роботи Верховної Ради нового скликання, 29 серпня 2019 року. А про ймовірну відставку нинішнього глави уряду говорити почали ще до «касетного» скандалу.
Експерти з перших місяців почали називати діючий уряд фахово слабким. Обнародування аудіозапису розмов, котрі нібито відбулись між Олексієм Гончаруком, міністром фінансів Оксаною Маркаровою та його заступницею глави Нацбанку Катериною Рожковою, додали Кабміну популярності, але не переконали суспільство у відповідності та професійності адекватній займаним посадам чималої кількості урядовців.
На згаданому аудіозаписі людина з голосом, схожим на голос Гончарука, визнає, що в президента Зеленського «дуже примітивне розуміння економічних процесів». Наступного дня після обнародування, 17 січня, прем’єр-міністр заявив, що написав заяву про відставку і передав її президенту з правом внесення до парламенту, щоб «прибрати будь-які сумніви в повазі і довірі до глави держави».
Можна собі тільки уявити, яку напругу довелось пережити Олексію Гончаруку, напевне, усе життя до дрібниць промайнуло перед очима за лічені години після обнародування запису. І, ймовірно, це, — тобто просто Зеленському стало шкода Гончарука, — вплинуло на рішення президента працювати з цим главою уряду далі. Хоча, хто знає, чим насправді нас здивує ця весна…
Ясно одне, що кризу професійності у нинішній владі необхідно негайно вирішувати. Наразі є нагальна потреба у фахівцях, котрі дійсно розуміють, що таке економіка і як вона працює. Також потрібен президент, який знає, що таке державність, та розуміє, для чого вона потрібна. Ще є величезна потреба в парламентаріях, які розуміються у законотворчості та усвідомлюють наслідки своїх помилок.
Країні потрібне повне перезавантаження.
