Чотири українських олімпійці проведуть останні місяці року не тільки у постійних тренуваннях — найкращі спортсмени світу 2004 року об'їздять усю Україну, відвідуючи дитячі будинки. Соціальна акція «Разом переможемо» — спільна ініціатива компанії «Київстар» та українських олімпійців — розрахована, перш за все, на дітей-інвалідів та дітей-сиріт. Так, дітлахи з 8 регіонів України — Києва, Чернігова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Львова та Криму — зможуть на власні очі побачити й поспілкуватися з Оленою Костевич (чемпіонкою у стрільбі з пневматичного пістолета), Юрієм Білоногом (чемпіоном у штовханні ядра), Юрієм Нікітіним (чемпіоном зі стрибків на батуті) та Ганною Безсоновою («бронзовою» чемпіонкою з художньої гімнастики). За словами олімпійців, свою місію в акції вони бачать у моральній підтримці обездолених дітлахів, генеральний спонсор — у матеріальній допомозі. Так, гості завітають до інтернатів не з порожніми руками: заздалегідь ознайомившись із потребами кожного з дитбудинку, учасники акції привезуть замовлений спортивний інвентар та грошову допомогу по 25 тисяч гривень. 19-річна Олена Костевич, хоч і вважає олімпійців людьми сильними духом, однак не приховує, що переживає щодо майбутніх зустрічей: «Я знаю, що це буде важко для нас морально, бо їдемо ми до найбільш не захищених дітей, у яких є проблеми зі здоров'ям, але ми маємо це зробити».
Перша зустріч із дітлахами вже відбулася в Києві — у школі-інтернаті №3, де навчається 121 дитина. Олімпійці жартували з малими, розповідали життєві історії і фотографувалися на пам'ять разом із символічним чеком. Окрім того, дитячому будинку подарували устаткування для нового спортзалу. Наступним буде дитячий будинок змішаного типу в Боярці.
«Коли мені зателефонували й запропонували взяти участь у цій благодійній акції, — згадує Юрій Білоног, — я одразу погодився, бо маю у житті подібний досвід і знаю, як важко жити без підтримки батьків: 13 років я навчався у спортивному інтернаті в Херсоні (а сам — із Сумської області). Нам би хотілося допомогти цим дітям визначитися у житті». Зараз олімпійці продумують урочисті звернення до дітей і готові провести в інтернатах уроки фізкультури, вигадуватимуть цікаві ігри, розкажуть про олімпійські будні. Можливо, допоможуть матеріально — кожен від себе. Так, Юрій Білоног допомагає дитячій спортивній школі у рідному місті — купує інвентар, спортивну форму, а Юрій Нікітін пригадує, що одного разу для переможців дитячих спортивних змагань купив ящик морозива. «У легкій атлетиці другому бігти завжди легше, ніж першому, — каже Юрій Нікітін, у якого, до речі, підростає син, — до нашого «локомотиву» необхідно причепити ще кілька вагонів і вказати колію, якою необхідно прямувати цим дітям у житті. Спорт — це хороша справа, яка допомагає забувати про багато проблем. Якщо ми допоможемо своєю акцією хоча б десятьом дітям, ми будемо вважати це нашою спільною перемогою».
До речі, організатори кажуть, що зверталися із пропозицією взяти участь в акції до багатьох олімпійців, однак знайшли вільний час і бажання лише четверо спортсменів.
За статистикою, в Україні нараховується більш ніж 150 тисяч дітей-інвалідів, кількість сиріт сягає 300 тисяч. 30 відсотків з них живуть в інтернатах.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
