Не те вже садівництво

23.12.2015
Не те вже садівництво

Зупинка автобуса, яку закидають сміттям.

Садівництво традиційно є улюбленим заняттям українців. Одні займаються ним самостійно, інші — об’єднуються у колективи. Ведення садівництва — а точніше будівництво на 6 сотках дач і облаштування навколо невеликого саду-городу — набуло великої популярності серед міських жителів із середини 80-х років, у часи перебудови, коли у 86-му Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про Типовий статут садівницького товариства. Сьогодні відсутній чіткий правовий механізм, який би регулював діяльність цих утворень як окремої одиниці господарювання. У 2010-му у Верховній Раді України був зареєстрований проект закону України «Про садівничі товариства», але тоді документ повернули на доопрацювання. Наразі правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування визначає Закон України «Про кооперацію». Там прописано, що членство в такому кооперативі створюється для «спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану». Реалії таких дачних поселень, які утворювалися зо три десятки років тому, не надто оптимістичні.

Кожен сам собі пан

Садівницьке Товариство інвалідів Великої Вітчизняної війни на околиці Києва було засноване ще у 70-х роках минулого століття. Нині до об’єднання входять вулиця Садова, 1-7; вулиця Мисливська, ділянки 31, 34, 35, 37, 40. Наразі товариство налічує майже 200 членів. Утім, за словами голови правління Володимира Гусленка, воно перебуває на межі існування. Він каже: «Інваліди війни — найбільш вразливий прошарок у пострадянському суспільстві. Аби хоч якось покращити свої фінансові статки, вони чи члени їхніх сімей почали продавати свої садові ділянки. А нові власники ділянок відмовляються оформлювати своїх відносини з товариством. Їм легше «вирішити питання» з відповідним керівником енергозбуту в ПАТ «Київенерго» і отримати прямий договір без підтвердження, що він дійсно є членом нашого товариства. Таким чином правління позбавляється важелів впливу на своїх членів»,— резюмує пан Гусленко. За його словами, з цього й розпочалися чи не усі проблеми об’єднання. Від імені товариства не раз зверталися до місцевих органів влади, писали листи до вищих посадових осіб, однак ні офіційних відповідей, ні допомоги не отримали.

Класична схема членства у садівницькому товаристві така: новий власник ділянки реєструється у товаристві (залишає адміністрації копії паспорта та акта на землю), сплачує вступний внесок у розмірі 1500 гривень і потім щороку сплачує 250 гривень членського внеску. За словами керівництва, майнова основа їхньої діяльності — саме ці грошові внески, які направляються на фінансування усіх необхідних витрат, оскільки іншого джерела доходу організація не має. Хоча, за визначенням податкової служби, товариство є неприбутковим, попри це воно вимушене сплачувати пенсійний податок та податок за землі загального користування. Оскільки не всі власники ділянок сплачують необхідну суму внеску, організація часом ледве зводить кінці з кінцями.

І гори сміття

Раніше товариство стикалося з тим, що недобросовісні члени об’єднання крали електроенергію. У часи президенства Віктора Януковича садівницьке товариство заключило прямі договори з ПАТ «Київенерго», куди й передало свої трансформаторні підстанції та електромережі з опорами. Однієї проблеми позбулися, але отримали іншу — товариство позбавили права відключати від енергопостачання будинки, власники яких відмовлялися сплачувати членські внески. «Раніше відключенням електроенергії ми хоч якось впливали на недобросовісних місцевих жителів. Увечері світло вимкнули, а на ранок люди приносять гроші, бо нікому не хочеться у темноті сидіти. Зараз такого права ми не маємо. Найбільше обурює те, що в Києві господарники мають право здійснювати відключення, а правління товариств таким правом не наділені»,— пояснює Володимир Йосипович.

Єдине позитивне зрушення у проблемі електроенергії — державним коштом товариству наступного року замінять місцеву трансформаторну підстанцію та електромережі. За встановлення нового обладнання вони боролися протягом останніх семи років. Стара підстанція не мала необхідних потужностей, хоча й обслуговувала значно більше будинків, ніж було на початку 2000-х. Нова підстанція матиме 630КВа, а не 250КВа, як є наразі.

Але найбільша проблема садівницького товариства — сміття, яке їм підкидають. Жителі вулиці Садової розповідають, що чи не кожен 20-й автомобіль, що їде з села Вишеньки у напрямку Києва, зупиняється біля зупинки автобуса №64 і викидає сміття поряд із нею. «Колись чиста вулиця зараз перетворюється на сміттєве звалище. В холодні дні, окрім вітром розкиданих пакетів, папірців та пластмасових пляшок, хоч не чути смороду. А влітку, коли спекотно, — це суцільна антисанітарія. Іноді біля сміття можна й щурів побачити. І це біля зупинки міського транспорту»,— обурюється місцева мешканка.

За словами керівництва товариства, деякі жителі вулиці самостійно писали звернення до КБУ «Контактний центр міста Києва»(прямий зв’язок громадян із Київською міською владою. — Авт.) і просили прибрати сміття, облаштувати місце контейнерами та забезпечити систематичне вивезення сміття. Два баки біля зупинки все ж з’явилися, водночас надійшла і відповідь від адміністрації: «Члени садового товариства є приватними власниками своїх земельних ділянок, а товариство — власником земель загального користування товариства, до яких належать дороги, проїзди, прилегла територія тощо. Втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у діяльність кооперативних організацій забороняється».

Наразі товариство уклало договір із ТОВ «Володар-РОЗ», яке раз на тиждень вивозить сміття за майже 100 гривень, утім і цього мало, оскільки за тиждень біля зупинки назбируються гори відходів.