Дзержинський у двох іпостасях

02.12.2015

Процес перейменування топонімічних назв прогнозовано набув у Харкові форми затяжного скандалу. Спочатку в місті провалилися два раунди громадських слухань з цього питання. А потім активісти харківської топонімічної групи не погодилися з деякими змінами назв, що були прийняті на сесії міськради без урахування їхніх пропозицій. Правду шукатимуть у суді. «Далі ми не будемо влаштовувати скандали з мерією, — озвучив пресі нюанси нової боротьби активіст Харківської топонімічної групи Юрій Ліхота, — а просто переведемо наше протистояння у правове поле. Тобто будемо оскаржувати всі рішення, що суперечать закону про декомунізацію».

У проблемному списку — понад два десятки назв, які, з точки зору позивачів, відверто суперечать «методичкам» Інституту національної пам’яті. Скажімо, депутати не змінили назви вулиці Іванова, а також «заморозили» на невідомий термін перейменування Жовтневого, Дзержинського і Фрунзенського районів.

В останньому випадку експерти, обрані владою, вдалися навіть до якихось вишуканих маніпуляцій. Наприклад, прізвище залізного Фелікса пропонують залишити тому, що у Харкові працював лікарем його брат Владислав і нібито був непересічним фахівцем. Фрунзе у харківському топонімічному варіанті — теж зовсім не той революціонер, про якого всі знають, а його син Тимур, що був героєм не в революційному, а військовому сенсі. Назва Жовтневого району теж нібито не має нічого спільного з однойменною революцією, тому що тепер вшановує просто другий місяць осені, на який віднедавна припадає день українського війська.

Утім такого роду логіка вочевидь виявилася надто хитромудрою навіть для харківських депутатів, тому вони дружно вирішили не поспішати з остаточним рішенням. А ось доля постаменту, на якому півтора року тому ще бовванів головний Ленін міста, здається вже вирішена остаточно. Мер Геннадій Кернес повідомив, що нарешті зміг розпрощатися з нав’язливою ідеєю відновлення Ілліча. Тепер на майдані Свободи більше не буде жодних пам’ятників, а саму площу реконструюють на європейський манер за спеціальним архітектурним проектом.

Усього ж у Харкові було «декомунізовано» 173 вулиці, 4 парки і станцію метро «Радянська», що стала «Площею Конституції». Харківські патріоти найбільшим своїм досягненням вважають той факт, що таки зуміли домогтися появи у місті майдану Небесної Сотні. Тепер таку назву має колишня площа Руднєва. Багато вулиць втратили свій революційно-партійний запал на користь видатних діячів науки і культури, від чого міська топоніміка отримала яскраво виражений місцевий колорит. Наприклад, проспекти 50-річчя СРСР і Леніна тепер називаються проспектами Ландау і Науки, вулиці Фрунзе і Щорса, — Багалія і Бернеса, провулок Саммеровський — Людмили Гурченко. Повернули Харкову депутати і чимало історичних топонімічних назв. Тепер у місті знову є вулиці Жасмінна, Дівоча, Конторська, Садова і провулок Ранковий.

Усього ж у списку на перейменування 284 об’єкти. Тобто спірними залишаються понад 70 назв. Над ними працюватимуть далі. Активісти харківської топонімічної групи сподіваються, що у другому раунді врахують і їхні пропозиції, які вони виклали на 100 аркушах. Поки що ж такого співробітництва немає. «З нашого боку це була колосальна праця, — каже Ігор Ліхота. — Ми врахували масу найрізноманітніших нюансів, опрацювавши варіанти до найменших дрібниць. Комісія ж нашу роботу повністю проігнорувала. Тобто поставила перед фактом: мовляв, буде так і не інакше». І це ще одна причина, що змусила звернутися до прокуратури.