На експорт — будь ласка,

29.09.2004

      Kорпоративна невизначеність харківських тракторобудівників набула недавно нового змісту. Після тривалих роздумів Кабмін таки прийняв рішення про передачу державного 28-відсоткового пакета акцій підприємства лізинговій компанії «Украгромашінвест». І оскільки та вже володіє приблизно такою ж часткою всіх паперових активів заводу, то в разі, якщо передача відбудеться, стане фактичним власником базового для регіону ВАТ. Але з передачею виникли серйозні проблеми. Аби вона відбулася, відповідне рішення мають прийняти збори акціонерів компанії. Засідання ж уже кілька разів відкладали через внутрішні непорозуміння. Тобто співвласники Украгромашінвесту — а це фірми «Інтерпайп» та «Інтерлінк» — ніяк не вирішать, хто в цій структурі старший. Їхні взаємні позови нині перебувають у суді. І допоки в справі не буде поставлено крапку, біля прохідної заводу навряд чи з'явиться його новий господар.

      Самі тракторобудівники вищезгадану ситуацію коментують обережно і без особливого бажання. Говорять, що добре знали двох попередніх керівників Украгромашінвесту і були хоч трохи обізнані з її внутрішніми проблемами. Сьогодні ж потенційний господар для заводчан, мов кішка у темній кімнаті: вона ніби є, але повірити в це досить складно. Що ж до суб'єктивних симпатій, то вони, схоже, на боці Інтерпайпу, оскільки ця фірма досить плідно співпрацює з підприємством уже сьогодні.

      За великим рахунком, харківські тракторобудівники сприймають цю ситуацію доволі розважливо. Тобто, врахувавши досвід попередніх років, не виключають, що черговий етап пошуку для ефективного власника може розтягтися на досить невизначений термін. Мовляв, так було вже не раз. Це лише повторення колись пережитих подій.

      Потужний інвестор харків'янам дійсно потрібен. Особливо сьогодні, коли вони намагаються запустити в серійне виробництво дослідний зразок нової машини ХТЗ-18040. Ця технічна новинка може стати справжньою знахідкою для селян, оскільки здатна працювати одночасно і як комбайн, і як трактор. Цю машину можна використовувати протягом року на всіх сільськогосподарських роботах. Подібну універсальність, без сумніву, оцінять вітчизняні аграрії, які через хронічний брак обігових коштів завжди стоять перед вибором, що придбати спочатку: комбайн чи трактор.

      Поки що ж із купівлею-продажем — справжня проблема. Цього року з 1200 машин, реалізованих підприємством, лише третину придбали вітчизняні покупці. Але оскільки серед них домінували представники торгових компаній, то, очевидно, левова частка вищезгаданого мізеру перекочувала за межі України. І це при тому, що вітчизняний тракторний парк зношений на сімдесят відсотків.

      Тридцятивідсоткова компенсація вартості сільгоспмашин, запроваджена недавно Кабміном, дещо пожвавила торговий процес. Але оскільки урядовці прокинулися зі своїм рішенням лише наприкінці липня, то про більш-менш пристойну кількість тракторів і суму грошей говорити поки що рано. З лізингом теж виникли проблеми — через порушення балансу в процесі розподілу виділених коштів. Тобто з 300 мiльйонів, виділених державою на цю програму, ХТЗ отримав лише 15,5. Це ще одна причина, яка змушує харків'ян із нетерпінням чекати нового господаря. Хтось же мусить, зрештою, лобіювати в Києві й їхні інтереси. Поки що ж менеджери підприємства шукають (і слава Богу, знаходять) для себе вихід, здебільшого на безмежні простори Росії і Казахстану.